Спадщину можна буде оформити у сільраді
Спеціалісти кажуть, що ініціатива депутатів призведе до безладу в Спадковому реєстрі
Спеціалісти кажуть, що ініціатива депутатів призведе до безладу в Спадковому реєстрі
Свідоцтва про право на спадщину сільські, селищні ради видаватимуть нарівні з нотаріусом. Таке передбачає Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо оформлення спадщини», який прийняли депутати. Громадяни, які живуть у віддалених населених пунктах, вимушені витрачати багато сил і грошей на проїзд через неможливість отримати нотаріальну послугу безпосередньо за місцем проживання. Так обґрунтовує свою законодавчу ініціативу автор законопроекту, народний депутат України Володимир Пилипенко. Чи стане насправді громадянам легше оформити документи, дізнавалися «Відомості».
Для початку — трішки історії. До 2009 року право оформляти спадщину мали винятково державні нотаріуси. Приватним нотаріусам лише після 1 липня 2009 року надано право видачі свідоцтв про право на спадщину. Перед тим вони, кваліфіковані юристи, відвідували спеціальні семінари, практикуми, здавали іспити, бо тільки після цього отримували відповідні дозволи. До речі, сама процедура оформлення спадщини потребує не лише знань, а й відповідного технічного оснащення (офіс, наявність архівного приміщення, металевих сейфів для постійного зберігання документів) і доступу до баз даних.
— Процедура оформлення спадщини полягає в тому, що нотаріус, який заводить спадкову справу, звертається до Спадкового реєстру, утримувачем якого є Міністерство юстиції України, — пояснила «Відомостям» приватний нотаріус, кандидат юридичних наук Тетяна Ариванюк. — У цьому реєстрі він перевіряє наявність заповіту померлого, чи не склав той спадковий договір, а також чи заведена спадкова справа в іншого нотаріуса (бо свідоцтво видає тільки той нотаріус, який перший завів спадкову справу). При цьому нотаріус формує витяги зі Спадкового реєстру та заводить спадкову справу. Обов’язково перевіряє, чи спадкове майно не заставлене. Відомості про це зберігаються у заведених спадкових справах. Видаючи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус зобов’язаний відстежити черговість залучених до спадкування осіб. Якщо йому стало відомо про інших спадкоємців, які також мають право на спадкування, повідомляє їх письмово, адже відповідальність нотаріуса за це передбачена законом. Перед видачею свідоцтва про право на спадщину ще раз за даними Спадкового реєстру перевіряє відсутність заведених спадкових справ. Також, видаючи свідоцтво про право на спадщину, нотаріус вносить відомості про це до Спадкового реєстру і готує відповідні витяги на кожне окремо успадковане всіма спадкоємцями майно.
Як бачимо, процедура доволі складна. Чи готові її проводити у сільських радах?
— Ми уже обговорювали це питання між собою, — зазначила у коментарі «Відомостям» секретар Раковоліської сільської ради Камінь-Каширського району Інна Півень. — Думка однозначна: ми не можемо цього робити, оскільки не є спеціалістами. Навіть коли сьогодні видаємо людині довідки для оформлення документів, то звертаємося до нотаріуса за консультацією, як правильно їх оформити. Крім того, у сільських рад немає доступу до реєстрів, баз даних. А як без цього оформляти документи? Якщо зовсім чесно, то багато сільрад нашого району не має навіть якісного Інтернету.
Отже, представники місцевого самоврядування від ідеї, яка визріла на київських пагорбах, не у захваті. Можливо, все ж таки громадянам буде легше, а головне — дешевше оформити спадщину, коли закон набере чинності?
— Півроку тому завершив процедуру оформлення спадщини, яка дісталася від батька у Рожищенському районі, — пояснив «Відомостям» лучанин Микола. — У нотаріуса заплатив 400 гривень. Їздив до нього тричі: першого разу подав заяву, другого — підвіз необхідні довідки з сільської ради, третього — їздив по свідоцтво про право на спадщину. Жодного разу ніяких черг не було. Тож обслуговуванням задоволений. Інша річ — переписати майно на себе. Зокрема, успадкував земельний пай. Хоча батько виробив державний акт, мусив по-новому оформляти технічну документацію і виробляти новий документ. Це зайві витрати, і немалі. Потім доводив своє право на житловий будинок через суд (тато свого часу не приватизував, хоча сам будував, про що є відповідні виписки з погосподарської книги у сільраді). Це знову ж таки влетіло у копієчку. От і виходить, що оформити спадщину стає дуже дорого.
«Відомості» ознайомилися з законопроектом Володимира Пилипенка. Там нічого не сказано, що оформляти право власності на будинок можна на підставі даних погосподарської книги сільради. Чи про те, що новому власнику не потрібно виробляти новий бланк державного акта на землю. Тому клопотів і грошових витрат потенційним спадкоємцям і з новим законом буде достатньо. Єдине, на чому можна зекономити, то це на поїздках до нотаріуса до найближчого райцентру.
Тоді, як то кажуть, для чого город городити? Можливо, для того, щоб мати лазівку для незаконного заволодіння майном, зокрема, землею? Над цим варто замислитися.
