Байкерський зліт у Червонограді зібрав лише своїх

Кристинопіль. Навряд чи це слово знайоме широкому загалу. Адже мало хто знає, що саме так було назване у давнину затишне містечко на Львівщині, тепер відоме як Червоноград.

Саме тут на вихідних можна було зустріти мужніх і суворих, загартованих у дорогах байкерів. З’їхалися вони до міста на Перший Всеукраїнський байкерський фестиваль «Кристинопіль 320», а також щоб разом із його мешканцями відсвяткувати 320-річчя заснування Червонограда. До того ж саме тут відбулося закриття мотосезону цього року і завершення фестивального сезону-2012.

Таке масштабне дійство проходило у Кристинополі вперше, тому й не дивно, що байкерів та охочих з ними поспілкуватися набралося не надто багато. Однак вийшло доволі непогано — таке собі напівдомашнє свято в тісному колі своїх, переважно місцевих мотоциклістів.

Фестиваль «Кристинопіль-320» тривав два дні — 6 і 7 жовтня. У суботу ввечері на мототреку міста було встановлено сцену, на якій протягом семи годин виступали рок-гурти, можливо, мало відомі широкому загалу, однак вони запам’яталися багатьом: «Цвіт Життя», «Калич Блюз», «Hard Nation», «Механічний апельсин», «Абу-Касимові Капці».

Долучилися до фесту й місцеві козаки. У перервах між виступами гуртів вони вистрілювали з гармати — так, що аж земля трусилася під ногами і все переверталося всередині. Відмітилися козаки і своєю коронною стравою — кулішем, яким підкріпляли втомлених з дороги байкерів та втамовували апетит усіх охочих.

Один з організаторів фестивалю, байкер і просто хороший хлопець Володимир Луговий розповів, що власників залізних коней могло бути й більше. Однак цими вихідними подібні закриття сезонів їзди на байку проходили і в інших містах, зокрема в Івано-Франківську та у Шацьку. Тож кому куди було ближче — туди й їхали.

Існує стереотип, що байкери — суворі і непривітні з людьми не свого кола. Цей фест показав абсолютно протилежне: таких веселих, простих і цікавих хлопців та чоловіків зустрінеш не часто. Вони залюбки катали на своїх залізних конях усіх охочих, веселилися та ділилися власними гітарами з музикантами, знайомилися з дівчатами та розповідали допитливим, скільки кінських сил має байк і на яку швидкість він здатний.

Місцевий байкер Вася, який погодився покатати на залізному коні, своїм прикладом переконав, що захоплення мотобайками та специфічний кочовий стиль життя легко поєднуються зі звичайною роботою. Працює Василь у фірмі, яка займається виготовленням меблів, а у вільний час удосконалює свій байк і намотує кілометри Україною. Вася каже, що байкерство — захоплення не з дешевих, наприклад, один лише мотоцикл вартує в середньому 3-4 тисячі доларів. А шкірянка та спеціальне взуття, шолом потребують постійного оновлення.

Байкер Герман, який приїхав до Червонограда зі Львова, розповів, що любить такі фести за можливість відволіктися від сірої рутини й буденщини. Хоч Герман уже давно сім’янин, та й років має далеко за 40, однак, їдучи на фестиваль, відривається по повній, спілкується з однодумцями і старими друзями, шукає нових.

Відволікаються таким чином від робочих буднів і всі інші власники потужних двигунів на двох колесах. Потужності і можливості своїх байків вони залюбки продемонстрували у неділю під час різноманітних конкурсів: метання резини, перегонів на повільний рух мотоциклами, на показовому байк-шоу…

Загалом, хоч і вперше у Червонограді на День міста відбувся такий фест, місцеві жителі, та й самі байкери точно не забудуть про нього до наступного року. А там, хтозна, можливо, у Кристинополі виникне чудова традиція не лише закривати, а й відкривати мотосезон.