ЗМІ: Обіцянки політиків перед виборами відірвані від реальності

Одним із козирів кожної політсили, яка прагне потрапити до Ради наступного скликання, є соціальні обіцянки. Проте, якщо партії «зі стажем» роблять плани на майбутнє хоч трохи наближені до реальності, то нові кандидати обіцяють виборцям зарплати аж до тисячі євро.

Джерело: Відомості

Одним із козирів кожної політсили, яка прагне потрапити до Ради наступного скликання, є соціальні обіцянки. Проте, якщо партії «зі стажем» роблять плани на майбутнє хоч трохи наближені до реальності, то нові кандидати обіцяють виборцям зарплати аж до тисячі євро, пише газета «Сегодня».

Порівнювати соціальні обіцянки складно, тому що підхід до них у партій різний. Лише два лідери — ПР і «Батьківщина» — у своїх програмах називають конкретні цифри і конкретні терміни.

ПР обіцяє у 2017-му середню зарплату у тисячу доларів, у «Батьківщини» можна вирахувати, що, якщо «мінімалка» в 2017-му повинна бути не меншою 4800 грн., то середня зарплата, як правило, в 2-3 рази більшою, тобто 9600-14400.

З молодих партій політсила екс-бютівки Наталії Королевської обіцяє зарплату в тисячу євро, але при цьому у гаслах немає жодної вказівки на рік, в який це має бути досягнуто.

Новачок у парламентських виборчих перегонах Віталій Кличко наразі не вказує ні конкретних цифр, ні дат, проте пояснює, що зарплата має бути такою, щоб кожен мав можливість купити їжу, одяг і холодильник, пральну машину, а за 5 років — і машину.

Зі свого боку, експерти вважають, що соцобіцянки усіх кандидатів виконати практично нереально.

«У нас часто говорять про європейські стандарти та європейські методи, при цьому не враховують той факт, що стан нашої економіки і нашого суспільства разюче відрізняється не те що від Німеччини, але навіть від Польщі чи Туреччини», — пояснив економіст Віктор Лисицький.

За його словами, при збереженні нинішнього підходу до економіки можна забезпечити стабільний, але невисокий зріст доходів. Але через п’ять років країна відстане від тих же Туреччини і Польщі ще більше, ніж зараз. Тому можливий тільки один шлях: спочатку радикальна реформа економіки, а потім вже швидке зростання соцстандартів. 

Loading...