Безкоштовна освіта обходиться батькам надто дорого
Відповідно до чинного законодавства, освіта у школах і садках державної і комунальної власності є безкоштовною.
Відповідно до чинного законодавства, освіта у школах і садках державної і комунальної власності є безкоштовною. Крім того, вимагання грошей адміністрацією закладу, педагогами є незаконним і тягне кримінальну відповідальність. Одначе батьки все ж таки платять, і немалі гроші. Щоправда, називається це благодійними внесками. І їх сума варіюється залежно від статусу навчального закладу, його розміщення і, як виявилося, забаганок учителів.
Про те, як із батьків збирають кошти і на що, «Відомостям» розповіли мами луцьких учнів і вихованців дитсадків. Правда, кожна з них наголошувала, щоби не вказували ні прізвища, ні навчального закладу, мовляв, «ви ж самі розумієте, я не хочу, аби потім через мою відвертість постраждала дитина».
— Щомісяця даємо по 20 гривень на фонд школи і по 15 — на фонд класу, — розповідає мама шестикласника. — Крім того, окремо кожного року платимо за ремонт класу, приблизно 100-150 гривень. За чотири роки в класі, де вчився син, поміняли всі меблі, вікна, двері, замовили дорогі гардини, вазони, придбали магнітофон. Одне слово, зробили не клас, а ляльку. Перед цим же просили директора, щоб у старшу ланку діти пішли в кімнату не гіршої якості. Він нам пообіцяв. Одначе слова не дотримав, і нашим школярикам дали жахливу кімнату на першому поверсі: кутова, взимку холодно, погане освітлення, обшарпані шпалери, обдерта підлога. Тому змушені були знову вкладати гроші у ремонт: поміняли плафони, вікно. І тепер не знаємо, чи цей клас за нами закріплять.
«А на що ідуть ті кошти, які збирають, так би мовити, на школу?» — запитуємо маму. Вона пояснює, що за них роблять ремонти в коридорах, туалетах. І до нинішнього директора нема претензій стосовно цього, бо видно результат, а от на попереднього керівника цього навчального закладу батьки нарікали, бо школа була запущеною.
На запитання, чи розміщена на стенді у вестибюлі освітнього закладу інформація про те, на що саме та скільки було витрачено батьківських коштів із фонду школи, мама відповіла, що ні. Однак усно директор перед батьками звітує про витрачені гроші. Але ж ми розуміємо, що таке порожні балачки, не підтверджені документами.
— Ніхто ніяких квитанцій не видає, — каже інша мама з другого навчального закладу, яка кілька років була головою батьківського комітету. — Директор прозвітував перед нами, але дещо було мені незрозумілим, то він порадив підійти до голови піклувальної ради та подивитися папери. Але ж це потрібно весь день із калькулятором просидіти, крім того, розумітися на бухгалтерії. Я казала: нехай кожна школа вивішує свої звіти про використані благодійні внески, скажімо, на сайті міської ради — і все буде прозоро. Торік класний керівник запитувала нас, скільки грошей готові платити. Ми сказали, що 25 гривень, одначе після педагогічної ради чомусь було вирішено збирати по 30. Кошти, які здаємо у фонд класу, витрачаємо на різні свята, екскурсії, на засоби гігієни, навчальні матеріали, папір, плакати, а на ремонт — окремо.
До того ж ця мама повідала про факти, коли директори спонукають класних керівників «вибити» якомога більше грошей із батьків, обіцяючи надбавки до зарплат.
— І от збирає нас учителька й каже: «А ви подивіться, які гарні дубові двері у тому-то класі, пластикові вікна, модна люстра. Давайте і ми собі щось таке придумаємо». Або так: «Ваші діти подорослішали, треба нову дошку», — каже класний керівник. — «А чим ця дошка погана?» — питають батьки. — «Вона стара, нам треба таку білу, щоб писати фломастерами». Вчителька мала на увазі інтерактивну дошку, яка коштує 10 тисяч гривень. Ми тоді не погодились. А от колега мені розповіла, що вони таку придбали в клас, а через два місяці її звідти забрали і повісили назад дерев’яну.
Також мама розповіла ще про одну маленьку хитрість учителів: часто ті просять здавати гроші на зошити, книжки, наприклад, із англійської мови, мовляв, замовили їх із Міносвіти, коштують 120 гривень.
— Але такі ж у магазині втричі дешевші, — каже жінка. — Я сама заплатила 180 гривень, а потім побачила, що та книжка коштує 60.
Крім того, суттєвим пунктом батьківських видатків на школу є подарунки вчителям. Одна мама підрахувала, що, коли її дитина навчалася у четвертому класі, вона сім разів здавала по півсотні гривень на подарунок учительці — на день народження, Новий рік, випускний, День учителя тощо. Якщо у класі 30 дітей, то презент виходить солідним — за півтори тисячі. Отже, за рік педагогові подарували понад 10 тисяч.
Ще одна матуся розповіла, що їхня класний керівник відкрила рахунок і сказала, що їй подарунків не потрібно, мовляв, просто переводьте кошти у банк.
Або здивував іще один випадок: аби дитину прийняли в дитсадок, бо група була нібито переповнена, батькам довелося викласти 200 доларів.
Хоча, звичайно, бесідуючи з мамами-татами, почули відгуки й про добросовісних учителів, які розуміють, що сьогодні багатьом батькам виділити зі своєї мізерної зарплатні гроші ще й на подарунки для педагогів дуже проблематично, тому від таких презентів категорично відмовляються.
Проблема благодійних внесків і контролю за ними порушувалася нещодавно постійною комісією міської ради з питань освіти. Її голова депутат Анатолій Пархом’юк зауважив, що відсутні чіткість і прозорість у контролі за зібраними та використаними коштами.
— Формально управління освіти не може керувати процесом залучення батьківських коштів, — каже Анатолій Іванович. — Одначе важливо виявити ті потреби, на які передусім потрібні кошти, і тут якраз управління освіти й може втрутитися. Я розумію, важливо, щоби двір виглядав гарно, та коли тече дах і через вікна дує, то, звичайно, не треба тратити тисячі на естетику, щоб похвалили, дали грамоту і так далі. Але, на жаль, такі приклади є. У нас збирають гроші й на додаткові заняття, які не є обов’язковими. Вважаю, потрібно провести громадські слухання з цього питання.
Депутат Віталій Кварцяний зауважив, що у системі залучення батьківських коштів «можна знайти тисячу недоліків».
— Я з таким стикаюся сам, та й від знайомих чую, — каже Віталій Володимирович. — Але від цієї системи можна відійти, якщо обрати принципову позицію. Директори шкіл заохочують учителів, які активно збирають гроші з батьків. Це не повинно руйнувати стосунки педагогів і дітей, лягати на плечі бідних сімей, які не можуть здати гроші, через що на їхніх дітях потім зганяють злість.
— Це не нова проблема, — у відповідь на репліки депутатів сказав начальник міського управління освіти Олег Гребенюк. — Цього року вже проводили з ініціативи кількох голів батьківських комітетів зібрання. Була пропозиція об’єднати ці кошти і використовувати в єдиному ключі на першочергові потреби у наших закладах. Більшість голів батьківських комітетів не згідні з цим, аргументуючи тим, що здають кошти не на систему освіти, а безпосередньо на свій навчальний заклад. А про прозорість звітності ми уже говорили не раз на засіданнях піклувальних рад, загальношкільних зборах і зустрічах із педагогічними колективами. До нас телефонують батьки зі скаргами, але ми можемо реагувати тільки на адресність, маючи конкретну адресу та конкретне прізвище. А загальні звинувачення призводять тільки до зниження престижу освітніх закладів.
Олег Володимирович зауважив, що у квітні, травні та на початку червня приблизно у двадцяти навчальних закладах проводилася прокурорська перевірка саме системи використання коштів і прозорості звітності. За її підсумками двох педагогів було звільнено з посад за зловживання.
