Як обрати якісне морозиво

Здавна морозиво було символом літа. Холодним десертом із молока, цукру та яєць залюбки смакували діти та дорослі. Старше покоління мало не зі сльозами на очах пригадує, яким смачним морозиво було раніше. Кажуть, нинішнє морозиво, хай навіть виготовлене з натурального молока, все одно не йде в порівняння з радянським пломбіром. Та виявилося, що нині віднайти справжнє молочне морозиво — справа не з легких. Більшість холодних десертів містять рослинні жири.

Начальник випробувального центру Волинського науково-виробничого центру стандартизації, метрології та сертифікації Віолетта Шулятицька розповіла, що виготовлення морозива зараз регламентується трьома державними стандартами України та технічними умовами.

— Скажімо, справжнє морозиво виготовляють за ДСТУ 4733:2007 «Морозиво молочне, вершкове, пломбір», — каже Віолетта Феліксівна. — Згідно з цим документом, серед його складників — молоко та продукти його переробки, а також різні свіжі або сушені плоди, ягоди, соки, сиропи, джеми, повидла та натуральні ароматизатори. Зауважте, ніяких рослинних жирів немає. Виготовлення різноманітних заморожених соків чи плодово-ягідного морозива має відбуватися за ДСТУ 4734:2007 «Морозиво плодово-ягідне, ароматичне, щербет, лід». Також у нас дозволено виготовляти морозиво з так званої комбінованої сировини, з застосуванням компонентів немолочного походження, тобто рослинних жирів.

Тож при покупці морозива пані Віолетта радить звертати увагу на маркування. Та коли вирішили віднайти у Луцьку справжнє молочне морозиво, то спроба закінчилася фіаско, бо в жодному з п’яти кіосків такого не знайшлося. Натомість у продажу багато морозива за ДСТУ 4735:2007 — від найдешевшого до доволі дорогих ріжків. І виробники не приховують: у складі є кокосова олія.

— Етикеткам далеко не завжди можна вірити, — запевняє Віолетта Феліксівна. — От зараз ми часто виявляємо рослинні жири у маслі, на етикетці якого написано: «Відповідає ДСТУ «Масло селянське солодковершкове», який регламентує виготовлення масла з натуральних молокопродуктів. А насправді нам продають спред із пальмовою олією. Так само може бути і з морозивом. Таке свавілля, за її словами, є результатом обмежень контролюючої функції держави. Коли раніше при ДП «Волиньстандартметрологія» був відділ держнагляду, який виконував замовлення держави щодо перевірок тих чи інших підприємств, то з літа минулого року відбулася реорганізація — і обов’язки передали Державній ветеринарній і фітосанітарній службі. Проте на Волині представники цієї установи у своїх лабораторіях не мають змоги проводити дослідження на вміст рослинних жирів.

Перед тим, як придбати морозиво, фахівці радять переконатися, що воно не деформоване, оскільки це може свідчити про те, що десерт неодноразово розморожували й заморожували.

— Продукт, який уже розтавав або на момент продажу є м’яким, — дуже небезпечний, — каже пані Віолетта. — В такому морозиві досить активно починають розмножуватися різні мікроорганізми: кишкова паличка, плісняві гриби та дріжджі. А у великій кількості вони можуть призвести до кишкових отруєнь.

Крім цього, потрібно не лінуватися глянути й на дату виготовлення продукту. Для морозива термін зберігання становить 10 місяців при температурі -12°С та 13 місяців — при -24°С. Та чи зберігають холодний десерт саме в такому режимі, сказати важко, адже більшість холодильників не обладнані термометрами.

У випробувальному центрі також радять бути обачними з морозивом, кульки якого просто на вулиці накладають у ріжок. Віолетта Шулятицька каже, що виникає запитання, чи дотримуються продавці таких десертів санітарних правил реалізації десертів, адже часто в цих кіосках ніде навіть помити руки.

— Якось я сама придбала таке морозиво, і воно виявилося не дуже свіжим, утім, продавчиня не змогла показати жодних документів, які б засвідчили дату його виготовлення та відповідність стандартам. Хоча покупець має повне право попросити якісне посвідчення або декларацію про якість продукту, — зазначає Віолетта Феліксівна.

Завітавши в один із кіосків із нефасованим морозивом, ми переконалися, що він таки обладнаний умивальником. Утім, теж зіткнулися з тим, що продавець відмовився показати бодай якийсь офіційний документ на товар. Мовляв, покупцям ми такого не демонструємо. Після кількахвилинного вмовляння панянка таки показала цидулку, яка швидше була схожа на рекламний проспект. На звичайному листку формату А4 виробники коротко описали кожен вид морозива — от і всі документи, без жодних підписів чи штампів. На словах жіночка, звісно, запевнила, що морозиво свіже. Щоправда, розповісти, коли востаннє підвозили пломбір, не змогла.