Українців чекає третя хвиля економічної кризи — безробіття

27 серпня 2009, 16:24

Джерело: Відомості

Незважаючи на те, що економісти й політики навперебій стверджують, ніби дно глобальної фінансової й економічної кризи залишилося позаду, найважча частина його наслідків — криза на ринку праці — ще попереду. Остання тільки почала себе проявляти, а виходить, дно цієї кризи ще належить пройти. І без допомоги влади громадянам всіх держав, у тому числі й українцям, пережити цей період буде нелегко. Запізнення кризи безробіття стосовно економічної пояснюється досить просто: компанія, що почала зазнавати труднощів зі збутом власної продукції, як правило, не звільняє відразу своїх працівників. Спершу людям пропонують або скорочений робочий тиждень, або адміністративну відпустку. Тільки коли стає ясно, що проблема зі збутом, швидше за все, триватиме значно довше, ніж розраховувала компанія спочатку, почнуться скорочення штату. За останніми (за травень 2009 року) оцінками Міжнародної організації праці (International Labor Organization — ILO), до кінця 2009 року у світі налічуватиметься в кращому — і дуже малоймовірному — випадку на 29-59 млн. безробітних більше, ніж в 2007 році — до настання економічної кризи. А виходить, загальна кількість людей, що не мають роботи, досягне 239 млн. чоловік. При цьому прогнози продовжують переглядатися в гіршу сторону (ще в січні в ILO припускали, що приріст числа безробітних становитиме 18-51 млн. чоловік). Що примітно: ріст армії безробітних стартував не на початку кризи, а в останні місяці 2008 року, і з того часу помітно посилився.

Оазиси зайнятості й пустелі безробітних

У «групі ризику» виявилися жителі не всіх країн. Адже якщо в розвинених державах економічна криза трималася на більш-менш передбачуваному рівні, те її глибина в країнах Південно-Східної Європи, що не входять у Євросоюз, і в СНД перевищила всі очікування. Тим, хто там живе, і варто побоюватися за свою роботу. ILO очікує, що в 2009 році армія безробітних цього регіону може збільшитися на 35%. Крім того, у «групу ризику» потрапляють і за віковим критерієм — імовірність стати безробітними для молоді (у віці 15-25 років) в 2,8 рази вища, ніж для людей старшого віку. За прогнозами ILO, у нинішньому році армію безробітних поповнять 4,9-17,7 млн. молодих людей. Це пов’язане з тим, що в молоді завжди менше можливостей для працевлаштування. І особливо під час кризи, коли компанії проводять масові звільнення, у тому числі цінних, досвідчених співробітників, і не хочуть наймати людей без досвіду роботи. Цей тренд дуже сильний у Євросоюзі, США, й СНД. Наприклад, у Литві рівень безробіття серед молоді виріс у два рази за період між березнем 2008-го й березнем 2009 року. А в Естонії й взагалі втроє. Боротьбу із безробіттям у кожній країні ведуть по-своєму. Так, у Німеччині існує встановлене законом правило про скорочений робочий день, відповідно до якого держава компенсує працівникові частину втрат від простою виробництва. Щоб потрапити під його дію, компанії, що переживають економічні труднощі, подають заяви у Федеральне агентство з праці. Кількість таких заяв зросла з 52 тис. у жовтні 2008 року до 700 тис. у лютому 2009-го. У Голландії діє закон про безробіття. Під його дію підпадають працівники, яким на обмежений період часу були скорочені робочі години. Такі люди одержують допомогу із громадських фондів, обсяг яких — 9,2 млрд. євро. Проводячи трудову політику, влада робить акцент і на внутрішніх проблемах. Так, у Франції, де рівень безробіття серед молоді становить 22,3%, з ініціативи президента було виділено 1,3 млрд. євро для компаній, які пропонуватимуть стажування й тренінгові програми для людей молодших 25 років. А в Індії, де 80% працівників зі своїми родинами живуть менше ніж на $2 у день, була запущена програма по гарантуванню зайнятості в сільській місцевості.

Домашній безлад

В Україні ситуація на ринку праці не відрізняється від світових тенденцій. У першому кварталі 2009 року в нашій країні налічувалося 2,1 млн. безробітних. Для порівняння: у січні-березні 2008 року їх було на 518 тис. менше. Плюс існує так званий «скорочувальний потенціал», як відзначає Ірина Піонтковська, економіст інвестиційної компанії «Тройка Диалог Украина». У його склад входять люди, які зараз перебувають у неоплачуваних відпустках або працюють неповний робочий час. А за оцінками Держкомстату, у червні у відпустці перебували 3,6% найманих робітників. Зокрема, до регіонів, де найбільше працівників відправили у відпустки, відносяться Запорізька, Сумська, Полтавська й Донецька області. Найменше це торкнулося — Івано-Франківську, Волинську, Закарпатську й Одеську. У той же час ще 10,3% найманих робітників в Україні (понад 1 млн. чоловік) працювали в умовах скороченого робочого дня або робочого тижня. Найбільша частина таких працівників — у Запорізькій, Дніпропетровській і Луганській областях, найменша — у Житомирської, Миколаївської, Херсонської й Волинській. Саме ці люди — перші кандидати на звільнення.

Погляд у майбутнє

Щоб вийти із ситуації, потрібна продумана державна програма, яка допомогла б безробітному населенню пережити кризу. Українська ж влада похвалитися подібною програмою не може. Подолання проблеми безробіття в нас проводиться стихійно, точковими методами. При цьому існуючий соціальний захист населення досить неякісний і важкодоступний, а стратегії по боротьбі з безробіттям українців попросту не існує. Схоже, саме наші співвітчизники й будуть у числі тих, кому доведеться переживати кризу на ринку праці особливо важко й самостійно.