Як живеться хлопчику з іменем Ісус

Як живеться хлопчику з іменем Ісус

Джерело: Відомості
Хлопчика з незвичним іменем Ісус знають ледь не всі старовижівчани. «Це ж Андрія Коржова, колишнього зека-рецидивіста син», — казали, коли допитувалася, хто ж це такий і де проживає. Тоді з острахом думала, чи напрошуватися на розмову, чи ні… Та цікавість взяла верх, і одного недільного ранку я завітала в гості. Новобудова на околиці Старої Вижівки вирізнялася серед усіх інших: на подвір’ї — великий дитячий майданчик, неподалік — ставочок. Я обережно постукала в двері. Відчинив хлопчик, а за ним вибігла ціла ватага… дівчаток. На мить завмерла. — Ти, певно, Ісус? — запитала, привітавшись з усіма. — Так, Ісус, ми вас чекаємо, проходьте, — запросив у хату. — Зараз мама погодує маленьку Софійку і вийде до вас. Ісус — найстарший серед дітей у великій сім’ї Коржових. Йому 11 років. Є ще Катруся (Катериною Андріївною її називають, бо дуже розумна), Андрійко, Наталя, Анна і Софія. Усі такі гарні, як на підбір! — То як тобі живеться з таким іменем? — вмощуюся зручно на дивані і беру відразу в руки альбом з фотографіями. — Добре живеться, — каже Ісус. — Спочатку дорослі перепитували, ніби недочуваючи, коли називав своє ім’я. Однокласники звикли: Ісус, то Ісус. У мене ще одне ім’я є — Назар (так і в свідоцтві про нароження записано: Ісус-Назар). Та Назарів є багато в школі, тому, щоб не плутати з кимось іншим, називають Ісусом. — Він у нас звичайний хлопчик, — приєднується до розмови мама Лариса. — Інколи вередує, не слухається, як і всі діти. А взагалі добрий, розсудливий, допомагає у всьому. Кроликам косить траву, курочок годує, собаку, козу. І рибу ловить у ставку. А поки канікули — то відпочиває. Деколи на комп’ютері грається, фотографує (тато спеціально для сина купив фотоапарат, щоб розвивати хобі хлопця). — А як у школі вчишся? — 50 на 50, — посерйознішав Ісус. — І не високо, й не низько. Мене мали відправити в елітний клас, а віддали в простий. Я там зараз найрозумніший! Тільки з математикою не дуже дружу, на 7 балів контрольні пишу (попри це отримав сертифікат учасника математичного конкурсу «Кенгуру-2007»). Зате з української й англійської мов — десятки й одинадцятки стоять! Твори люблю писати. І читати пригодницькі книжки. Оце взяв у бібліотеці «Капітана Врунгеля», за два дні прочитав. Похвалився Ісус дипломами за особисту першість у Всеукраїнському природничому інтерактивному конкурсі «Колосок» і «Туристичному асорті». Туризм — ще одне захоплення хлопчика. — Тато нас привчає до здорового способу життя, — продовжує Ісус. — Турніка зробив, щоб підтягувались, штангу, гантелі купив. Так що ми тепер з братом сильні будемо (демонструє свої накачані м’язи)! Розглядаю альбом, поки Ісус зайнявся своїми справами. Майже на всіх фото — щасливий тато обнімає й цілує своїх діток. — Який він у вас красивий! — дивуюся. — Нізащо б не подумала, що Андрій був небезпечним злочинцем і сидів у в’язниці. Лариса посміхнулася і розповіла свою історію кохання… Так сталося, що Андрій виріс у неблагополучній сім’ї у Миколаївській області. Тому дитяча спец-школа, а згодом в’язниця стали для нього «рідною хатою» на довгі роки. Біблія, подарована віруючими під час «відсидки», буквально перевернула його життя на 180 градусів. З Ларисою познайомився, коли залишилося сидіти більше року. Довго листувалися. Жінка перша запропонувала побачення. Коли наважилася приїхати до Львова в тюрму, то стало трохи моторошно — не бачила ж ні разу. Таких відвідувачів, як вона, було з десяток. — Ну, думаю, щоб не помилитися, стану останньою в чергу, нехай порозбирають усіх засуджених, а хто залишиться, значить, це мій Андрій, — каже жінка. — Так і сталося. Ми відразу ж сподобались одне одному. Хтось мене засуджував, хтось підтримував, та я твердо вирішила — вийду заміж за коханого. Наше скромне весілля «зіграли» в тюрмі 19 червня 1997 року, якраз у день народження Андрія. Я все жартувала: у когось медовий місяць на Канарах, а в нас — на нарах. І знову — будні. Рахувала години, коли побачу його. Та ще одна проблема додалася — я довго не вагітніла, а ми дуже хотіли дітей. Тоді чоловік просив Бога: «Господи, якщо Ти дасиш сина, то я його назву Ісусом»… Через кілька тижнів я відчула, що вагітна. Нашому щастю не було меж! Андрій звільнився, коли народився маленький Ісус. Відтоді змінилося його життя. Змінився і він сам завдяки Богу. Уже 12 років «на свободі». Андрій став хорошим чоловіком і люблячим батьком. — У нас зараз шестеро дітей, — продовжує Лариса, пригортаючи до себе найменшеньку Софійку, — та ми не збираємось зупинятися на цьому. Моє покликання таке — народжувати. Андрій підтримує, каже, дамо раду. От і будинок збудували, газ підвели. Чоловік гроші заробляє, зараз токарем працює в Києві (наразі був відсутній), я виховую дітей… Ісус запрошує на чай з цукерками — сам заварив. — А ти вже думав, ким би хотів стати? — допитуюсь. — Колись, як був малим, відповідав: хочу стати, як наш тато, — посміхається малий. — Тепер я знаю: таким же добрим, розумним, працьовитим, як мій тато, точно буду!

Читайте в рубриці

Всі новини рубрики

Стрічка новин

Loading...