Дружина «замовила» чоловіка, бо підозрювала його у подружній зраді

20 серпня 2009, 10:02

Джерело: Відомості

Судовий процес, який незабаром розпочнеться у Харкові, проходитиме за відсутності журналістів. Аби завдяки їм не просочилися інтимні подробиці. Хоча насправді подробиці — зовсім іншого ґатунку.

Майже ідеальна пара

Молода сім’я 26-річної Поліни та 24-літнього Олександра на сірому тлі жителів селища Пісочин вирізнялася. Чоловік не був ледачим, встигав не лише виконувати усі хатні забаганки дружини, а й приносити в дім непогані гроші, бо ночами підробляв таксистом. Знав Харків як свої п’ять пальців. Місцина, де мешкало подружжя, колись була військовою слободою. З часом Пісочин «увібрав» у себе кілька навколишніх сіл і впритул наблизився до першої столиці. Чимала кількість жителів селища їздили на роботу до обласного центру. ... Про негаразди у сім’ї сусіди вперше здогадалися, почувши якось пронизливі крики Поліни посеред ночі: «Чому ти мене залишаєш?! Я не можу без тебе!». Тирада супроводжувалася ударами кулаком по корпусу машини, а також приглушеними репліками чоловіка: «Ненормальна! Це ж робота. Виконаю замовлення і повернусь!». Наступного дня Сашко приїхав приблизно опівдні з двома продуктовими пакетами та шикарним букетом квітів. Нічне бурхливе з’ясовування стосунків, як стверджували свідки на судовому процесі, обмежилося життєвим простором родини. Спершу були тільки емоційні висловлювання з обох боків. Потім, схоже, чоловік став піднімати руку на дружину. З уривків образливих фраз, що періодично доносилися, можна було зрозуміти: Поліна підозрює чоловіка у зраді. Начебто Олександр має у мегаполісі кілька «постійних клієнток», яких «обслуговує» безпосередньо в салоні ВАЗу. Але Поліна не шукала доказів нічних походеньок благовірного, а просто щодня себе «накручувала». Чи відчув Сашко разючу переміну в ставленні до себе? Мабуть, ні. Тому що Поля у ті з небагатьох спільно проведених годин прагнула показати себе ще більш люблячою дружиною. ... Пізньої осені, коли чоловік сильно застудився і провів кілька діб у ліжку з високою температурою, Поліна строго за годинником давала йому прописані лікарем пігулки. Коли ж Сашко одужав, жінка влаштувала з цього приводу міні-бенкет. Серед іншого приготувала смажені гриби. Наминаючи делікатеси, безмежно щасливий від такої турботи Олександр не здогадувався, що ті гриби під великим секретом і за грубі гроші люба дружина дістала у «знаючих людей». Так само як не знав він, що поміж пігулок, що їх раз у раз підносила Поля, були препарати, які викликали, крім звикання, зниження потенції, порушення короткочасної пам’яті, гальмування швидкості психічних та рухливих реакцій тощо.

«Не винна я…»

Не бачачи результату, жінка вирішила йти іншим шляхом. Знайшла двох місцевих мешканців, 31 та 35 років. Обидва недавно звільнилися з місць позбавлення волі. Молодший, Юрій, до «ходки» перебував у досить близьких стосунках із Поліною. До весілля справа не дійшла, розпрощалися без зайвих емоцій. Проте усі чотири роки за «колючкою» Юрій тільки про неї й думав! Вийшовши на волю, найперше подався до колишньої подруги. Як з’ясувалася, вона теж хотіла його бачити — в ролі довгоочікуваного «рятівника». Про суму за виконану «роботу» домовилися швидко: 8 тисяч доларів, з яких тисячу — дати негайно як аванс. Початковим пунктом останнього маршруту Олександра обрали один із нічних клубів Харкова. Почувши дзвінок, перевізник одразу ж виїхав за вказаною адресою. Клієнти попросили відвезти до Курязького домобудівного комбінату, тобто машина мала знову опинитись у Пісочині. Під одноманітні п’яні теревені під’їхали до прохідної комбінату. Той, хто сидів позаду, раптом накинув на шию таксистові заздалегідь приготовлену мотузку. Його поплічник у цей час завдавав водієві потужні удари у скроню та в обличчя. Знявши з пальців жертви обручку та золотий перстень, вбивці накивали п’ятами. Невдовзі кілерів відшукали. Чоловіки швидко «розкололися», назвавши ім’я й адресу замовниці.Підозри щодо причетності Поліни у працівників карного розшуку та прокуратури з’явилися одразу після виявлення тіла її чоловіка. Надто вже спокійно жінка відреагувала на загибель рідної людини: «Казала ж йому: не вози вночі пасажирів, а він не слухав. Жадібний був дуже». — Замовниця вперто тримається власної версії, — каже начальник Харківського райвідділу УМВС Юрій Гладик. — Мовляв, ніякого стосунку до задушення чоловіка немає, з арештованими ніколи не зустрічалася. При тому, що ті й не пробували заперечити свою провину. Між тим убивці розповіли слідчим і про пігулки з транквілізаторами, і про каструлю з отруйними грибами. Це було своєрідною помстою за те, що замовниця надурила виконавців убивства. Поліна, почувши у слухавці вимовлену Юрієм «кодовану фразу» («Онук більше додому не прийде»), почала грати роль безутішної вдови. Полишила нову відремонтовану квартиру, переїхавши до свекрухи (яку раніше ненавиділа), всі контакти з убивцями різко обірвала. Зрозумівши, що 7 тисяч доларів їм не «світить», кілери вирішили розповісти правоохоронцям про все, що знають. При цьому наразивши себе на більш тривалий термін перебування у в’язниці. Бо за «звичайне» вбивство їм загрожувало 7 років, а за «зумисне вбивство, скоєне на замовлення» (ст. 115 ККУ), суд може дати обом довічне ув’язнення.