Міністерство освіти заганяє дітей у хвороби

Завершено обговорення проектів нових навчальних планів для учнів 5-9 класів, які запропонувало Міносвіти. Що хочуть змінити і як ці зміни вплинуть на дітей, дізнавалися «Відомості».

Хоча Міністерство освіти оголосило громадське обговорення, широкого суспільного розголосу нові навчальні плани не отримали. А дарма. Адже, як написав у своїй статті директор Центру тестових технологій і моніторингу якості освіти Ігор Лікарчук, навчальний план «регламентує розпорядок шкільного життя не лише в контексті того, що будуть вивчати учні, але і те, скільки годин вони будуть перебувати в шкільному приміщенні, яке матимуть тижневе та річне навантаження, яку заробітну плату отримуватимуть педагоги, яка сума коштів буде затрачена на видання підручників і ще багато чого іншого».

Іншими словами, саме цей документ визначатиме, наскільки наші діти будуть «завантажені» школою, а отже, наскільки вони будуть здоровими.

Сьогодні ж, треба сказати, вони перевантажені. І про це говорять не лише учні та їхні батьки, а й профільні спеціалісти.

— Діти надзвичайно перевантажені. Так сталося, що у нас санітарні норми пішли врозріз із тими навчальними планами, які готують спеціалісти Міносвіти, — зазначила завідувачка відділення гігієни дітей і підлітків Луцької міськрайсанепідемстанції Ядвіга Попіль. — Найбільше перевантажена початкова ланка. Кількість уроків у першокласників узагалі не відповідає санітарним нормам. Дозволено 20 годин на тиждень, а ставлять 22. Це при тому, що коли тільки діти пішли до школи у шість років, лікарі говорили про 18-годинне тижневе навантаження. Тому, погоджуючи режими навчання з розкладами, ми пишемо: «крім перших класів». Санстанція не може погодити розклади, які складають для нинішніх першокласників.

Виявляється, кількість уроків, величина перерв між ними, зміст і обсяг домашніх завдань і навіть формат підручників — усе це прописано у Державних санітарних правилах і нормах влаштування, утримання загальноосвітніх навчальних закладів та організації навчально-виховного процесу. Та, за словами Ядвіги Попіль, сьогодні у Міністерстві освіти цих правил практично не дотримуються. Понад те, чинні навчальні програми з Міністерством охорони здоров’я не погоджували, хоча мали б.

У результаті, наприклад, при допустимому 28-годинному навантаженні у тиждень п’ятикласники деяких луцьких шкіл мають до 32 уроків (включно з факультативами), четвертокласники — 25 уроків при максимально допустимих 23. Наскільки перевантажені школярі, кожен батько може порахувати, звіривши кількість уроків у своєї дитини з тією кількістю, яка є допустимою (див. табл.).

— Проблеми почалися декілька років тому, коли ввели додатковий, третій, урок фізкультури, — пояснила Ядвіга Францівна. — З одного боку, хотіли добре зробити — додали предмет, де діти могли б рухатися. З іншого — виключили години фізичної культури при визначенні гранично допустимого навантаження учнів. От і виходить, що діти стали мати у тиждень більше уроків.

Виходячи з елементарної логіки, нові навчальні програми мали б розвантажити школярів. Адже неодноразово медики наголошують про погіршення здоров’я сучасних дітей і підлітків — 90% випускників мають хронічні хвороби.

Що ж вийшло? Знову звернемося до думки Ігоря Лікарчука.

— Елементарний аналіз цього документа дає підстави зробити досить сумний для українських школярів та їхніх батьків висновок: запровадження цих навчальних планів неминуче зумовить суттєве перевантаження учнів. Тобто всі розмови стосовно розвантаження дітей насправді є не чим іншим, як добре завуальованою неправдою, — переконаний експерт.

У чому ж вона, ця неправда? Міносвіти планує у своїх нових програмах більше уваги вділити викладанню іноземних мов (одна іноземна мова — з 1 класу, друга — з 5-го) й інформатики (з 2 класу). Необхідний час, на думку фахівців, вивільнять завдяки скасуванню обов’язковості вивчення етики й об’єднанню музики й малювання в одну навчальну дисципліну.

— У нас є шкала розподілу предметів за системою важкості, — зазначила пані Попіль. — Так от, за шкалою важкості фізкультура належить до одно- чи двобальної, музика — 2 бали. Це предмети, якими розбавляють важчі. Математика має 9 балів, хімія й англійська мова — стільки ж. У Міносвіти забирають легший предмет і замінюють його важчим. Це нерівноцінна заміна. Дитину ще більше засаджують за стіл і завантажують її психіку. Інформатика — це не те, що розвиває інтелект. Її, на мою думку, треба взагалі винести на факультативні заняття. Більше того, у санітарних правилах ідеться, що за комп’ютером має сидіти лише одна дитина і на поворотному кріслі, що піднімається й опускається.

Чи багато шкіл Волині можуть похвалитися, що мають необхідну кількість комп’ютерів, тим паче з поворотними кріслами? Питання, можна сказати, риторичне. Бо цим можуть похизуватися не всі луцькі школи, не кажучи вже про сільські. А звідси — хвороби зору, опорно-рухового апарату тощо. Чому ж у Міносвіти так не люблять дітей? Адже складається враження, що будь-які реформи роблять не на їх користь.

За доказами далеко ходити не треба. Сьогодні вже у початковій ланці батьки наймають репетиторів. Не тому, що діти тупі. А тому, що дорослі зайняті, а дитина не спроможна без чиєїсь допомоги самостійно виконати домашнє завдання.

Щодо останнього, то у санітарних правилах вказано, що у першому класі дітям не задають нічого. У другому ж обсяг має бути таким, аби витрати часу на виконання не перевищували 45 хвилин, у 3 класі — 1 години 10 хвилин, у 4 класі — 1 години 30 хвилин, у 5-6 класах — 2,5 години, у 7-9 класах — 3 годин, у 10-11 класах — 4 годин. У 2-4 класах домашні завдання не рекомендують задавати на вихідні та святкові дні.

— Онучка вчиться у другу зміну, — розповіла бабуся четвертокласниці однієї з луцьких шкіл. — Дитина приходить зі школи, буквально хвилин 10-15 витрачає на вечерю — і за уроки. Робимо не менше трьох годин.

— Нам задавали у молодших класах завдання на всі канікули, — розповіла мама учня 5 класу іншої загальноосвітньої школи обласного центру. — Є такі книжечки «Сходинками до знань», де вміщені логічні завдання з математики, мови тощо. Мали їх вирішувати. Не знаю, можливо, вчителька думала, що мамі робити нічого. Бо, як правило, ці завдання робили не діти, а батьки.

Питання: куди ми з такою освітою йдемо далі? Що буде з нашими дітьми? Можливо, все ж варто повернутися до старих добрих традицій і все, що стосується навчальних планів, приймати не у вузьких колах одного міністерства, де здебільшого працюють теоретики, а дослухатися до думки педагогів-практиків і медиків. Треба все ж розвантажити програму, зробити навчання доступним для дитини середнього рівня розвитку.

Для порівняння: у 80-х роках минулого століття учень 4 класу вивчав 12 предметів. Його ровесник — нинішній п’ятикласник — має їх 14. У тодішнього четвертокласника було по п’ять уроків у день. У теперішніх школярів — здебільшого по шість, а то й по сім. Не кажучи вже про доступність викладення матеріалу в підручниках.

Може все-таки варто подумати  про дітей, їхнє здоров’я?