Іноземцям у США платять мало, але вистачає і на одяг, і на розваги

Йду з університету, проходжу повз молодого юнака. «Ось, візьміть!» — тицяє мені до рук рекламну глянцеву листівку. Пробігла поглядом: якісний фотодрук, яскраві літери на фоні американського прапора і статуї Свободи — «Ми знаємо, де ти проведеш наступне літо!».

Я посміхнулася: ну звісно, «Work&Travel» («Працюй і подорожуй») шукає нову клієнтуру! Такі студентські програми, які дають можливість працювати, навчатися чи подорожувати різними країнами світу (Канада, Франція, Мальта), дуже популярні серед молодих людей. Одразу і свій досвід пригадався…

Рік тому моя хороша подруга, повернувшись із США, зустріла мене радісним «Ти маєш там побувати! Це щось неймовірне!». Я скептично хмикнула, мовляв, чого мені туди пхатися: ні належного рівня англійської, ні досвіду. Але вже надто привабливими були її розповіді про шалені вечірки, шопінг, нічний океан, можливість заробити грошенят і повернутися додому з новими враженнями. І я зважилась.

І ось пролітаю над Атлантичним океаном… Тривожно і не спиться, весь час дивлюся в ілюмінатор на пухнасті хмари, на землю з висоти пташиного польоту і на лазурні води, що творять єдине ціле з небом. Дванадцять годин перельоту з пересадкою у Франкфурті — й ось Новий світ: хайвеї, хмарочоси, вогні великих міст.

На фото: Центральна вулиця в Оушен Сіті

Чотири місяці я провела на Східному узбережжі в містечку Оушен Сіті (штат Меріленд). Пальми, теплий пісок, бурхливий океан… Якось ми пішли купатися в три години ночі. Нас мало що не побачили патрульні, але скільки радості було бігати «самольотиком» наввипередки з хвилями, що врешті-решт таки збили мене з ніг!

У розпал сезону вулиці переповнені галасливими компаніями не завжди тверезих відпочивальників. Кафе на набережній пропонують у своєму меню все — від лобстерів і крабів до піци та бургерів. До речі, я найбільше любила поласувати карамельними яблуками і полуницею в шоколаді, що продавалися за п’ять доларів у невеличкій кондитерській. Безліч магазинів із сувенірами та фірмовими футболками, нічні клуби, де можна попивати екзотичні коктейлі, плюскаючись у басейні. Атракціони, де я вперше покаталася на справжніх американських гірках, — адреналін зашкалював, вийшла звідти з мокрими від страху долонями і враженням на все життя!

Працюючи 40 годин на тиждень, я цілком могла себе забезпечити, хоча й платять іноземним студентам менше, ніж американцям. Робота переважно у сфері обслуговування: магазини, ресторани, готелі чи парки розваг — із мінімальною зарплатнею (7,25 долара за годину). Свої перші пару сотень «американських президентів» я залишила у фірмових магазинах. І була вражена тим, наскільки доступними є якісні й красиві речі! Для прикладу, заробляючи 300 доларів на тиждень (мінімально!), можна сміливо витратити 50 на модні туфлі відомої марки, 20 — на джинси і 10 — на кофтинку. Постійні знижки, акції, спеціальні стокові магазини — Америка створена для шопінгу! Недарма туди радять брати дві валізи, одна з яких порожня.

Американці загалом народ привітний і патріотичний. Іду вулицею, назустріч — незнайомець, запитує «Як справи?» — «Все окей!». Це їхній стиль життя і спілкування. Американський прапор майоріє чи не над кожним будинком як символ поваги та гордості за свою країну.

Коли прощалася з усіма, з ким провела ці чотири місяці, хотілося розплакатися — настільки близькими ми стали. Їдучи в аеропорт на шаленій швидкості по хайвею під треки «Бітлз», я пообіцяла собі, що обов’язково повернуся! Попри всі сумніви, якщо у вас є можливість спробувати, скористайтеся нею! Чи це буде Америка, чи будь-яка інша країна — не має значення. Воно справді того варте.