Кмітлива молодь використовує соціальні мережі для бізнесу

За результатами останніх досліджень, понад шість мільйонів українців користуються соціальними мережами. Все більше відвідувачів тут не просто спілкуються, а працюють чи створюють власний «бізнес». Кмітливі та неліниві користувачі, зметикувавши, що соцмережі щодня відвідує маса людей, влаштовують тут такі собі міні-версії інтернет-магазинів, асортимент і ціни у яких часто приємно вражають. Про те, яким чином усе це працює, дізнавалися «Відомості».

Одяг, взуття, аксесуари, біжутерію, косметику, парфуми, цифрову техніку, всілякий «хенд-мейд», іграшки — все це та багато іншого пропонують придбати в так званих інтернет-магазинах соцмережі «Вконтакті». Адміністратори таких віртуальних «крамничок» використали популярну соціальну мережу як майданчик, на якому, замість особистої сторінки для спілкування, створили прототип повноцінного сайту веб-магазину. Красуються такі «магазинчики» зазвичай під назвами на кшталт «Модний бутик», «Продаж одягу», «Косметика — дешево», «Модні речі» тощо.

— Продавати через соціальну мережу вирішила тому, що не потрібно відкривати магазин, займатися питаннями оренди й усім іншим, пов’язаним із торгівлею у справжній крамниці, — розповідає лучанка Марина, яка має кілька віртуальних «магазинчиків». — Продавати «Вконтакті» простіше, бо не треба створювати власний сайт, рекламувати його. У соцмережі багато людей, тому за кілька годин можна розпочати свій бізнес.

Панянка Аня, яка продає в соцмережі професійну закордонну косметику, розповіла, як усе працює.

— Такі веб-магазини почали з’являтися передусім тому, що люди стали більше часу проводити в Інтернеті, а отже, довіра до глобальної павутини зросла. Проте українських онлайнових «крамниць» небагато, а купувати на іноземних сайтах наважиться не кожен, — ділиться Анна. — Ті ж, хто не злякався, почали замовляти із закордонних магазинів речі та з певною націнкою продавати їх тут.

Товари, які продають через «Вконтакті», зазвичай закуповують у веб-магазинах Китаю. Там вони коштують відносно недорого, щоправда, найчастіше за умови оптової купівлі.

— Аби розпочати такий бізнес, для початку потрібно налагодити роботу із закордонними онлайн-магазинами. Краще обрати ті, про які є хороші відгуки, важливо звернути увагу на процедуру доставки та  розмитнення товару, — продовжує Аня. — Також потрібно подбати й про систему розрахунку, для цього має бути веб-гаманець чи картка для оплати. В обраній соцмережі безкоштовно створюєте віртуальну «крамничку»: не важливо — група це чи ваша власна сторінка. Далі думаєте про асортимент, відбираєте з обраних вами сайтів фото речей, які зацікавили, додаєте в альбоми свого «магазинчика», а тоді вже починаєте збирати замовлення за схемою звичайних інтернет-магазинів. 

Дехто з таких торговців замовляє товар наперед, а тоді реалізовує. Та більшість усе ж створює електронні каталоги, а речі з-за кордону замовляють лише ті, які хочуть придбати відвідувачі . В такому разі покупцям доводиться чекати не менше двох тижнів, доки товар прийде в Україну, а потім ще кілька днів, поки адміністратор онлайн-магазину не зробить кожному розсилку. 

Як розповіла Анна, вона на кожній одиниці товару робить націнку в 30-40 гривень. Марина зазначила, що до вартості речі на китайській торговій площадці додає ще 10-20%. Утім, дівчата кажуть, що є продавці, які роблять значно більші накрутки.

Користувачі соціальних мереж задоволені, що мають змогу здійснювати тут покупки. Волинянка Катерина, яка постійно купує одяг у Мережі, каже, що, незважаючи на те, що товар китайський, якість речей її влаштовує. На її думку, головне — знайти чесного продавця, в якого гроші за річ потрібно сплачувати вже після її отримання.

— Купувати з передоплатою я боюся. Бо одного разу, віддавши наперед 720 гривень за дві пари чобітків, лишилася ні з чим. Товару мені не надіслали, а продавчиня видалила свою сторінку з соцмережі, — розповідає Катерина.

Якщо не хочеться працювати з посередником, то завжди можна замовити речі з іноземних сайтів самостійно, адже не на всіх із них потрібно робити оптові покупки. Втім, для цього треба володіти іноземною мовою, орієнтуватись у всіляких нюансах із оформлення замовлення й оплати.

— Людина, яка лінується пошукати такі ж товари в Інтернеті або не знає іноземної мови, швидше цю річ замовить у мене, ніж морочитиме собі голову, — каже Анна.

Одначе, як не крути, якщо замовляти самостійно й небагато речей, то обійдуться вони не так і дешево. Через це у всесвітній павутині вже давно популярна послуга «спільних покупок». «Перекочувала» вона й до соціальних мереж. У такому разі «юзерам» пропонують самостійно вибирати речі на іноземних сайтах, а уже питаннями замовлення та доставки займається одна людина.

— Спільні покупки дозволяють купувати вроздіб, але за оптовою ціною. Я збираю заявки від дівчат по одній-дві речі та формую велике замовлення. За рахунок цього ми економимо на вартості доставки. Бо ж ціни на сайтах зазвичай невисокі, проте доставка з-за кордону виливається в копієчку. Часто вона буває дорожчою, ніж сам товар. За це я беру свою комісію. Невелику, тому що при більшій не було б сенсу в спільній покупці. Так ви отримуєте річ на 30-50% дешевше від роздрібної ціни, проте тут потрібно чекати, доки назбирається потрібна кількість замовлень, аби подіяла знижка, — тлумачить співрозмовниця. 

Отже, доки хтось скиглить, що не має грошей, інші використовують усі можливі засоби, щоби їх заробити. Власники «бізнесу» «Вконтакті» зазначають, що надприбутків таким чином не отримаєш, утім, і без копійки не лишишся.