Без Ющенка газової угоди в 2009-му могло б і не бути

У нещодавньому інтерв’ю Бі-Бі-Сі екс-президент Віктор Ющенко висловив думку, що справа Тимошенко «не є політично обумовленою». «Уклавши з російським прем’єр-міністром Володимиром Путіним у 2009 році газові угоди, Тимошенко зрадила національні інтереси», — сказав він.

Сьогодні подібне можна закинути й екс-президенту. За п’ять років Ющенко не зробив нічого, аби Україна стала сучасною цивілізованою державою. Пригадайте постійні чвари всередині країни: все виясняли, хто розумніший, хто дурніший, якому куму яку посаду вділити. А перепалки між Кабміном і Секретаріатом Президента! Не встигав уряд вранці прийняти документ, як уже ввечері пан Балога, який очолював Секретаріат, давав негативні коментарі та говорив про президентське вето. Інколи просто так, аби наперекір. За цим усім спостерігати було психологічно важко. Бо ти бачив, що людей, які прийшли до влади, абсолютно не цікавить країна. Продажність і невміння домовлятись — ось основні риси українських політиків, які в цей період проявилися сповна.

А тепер щодо газу. Чи такий уже Віктор Андрійович білий і пухнастий, як хоче переконати суспільство, і чи не він винен у тому, що Україна отримала такий невигідний контракт і таку високу ціну на паливо?

2005 рік. Призначення Олексія Івченка в березні головою НАК «Нафтогаз України». Будучи недалекоглядним і абсолютно некомпетентним, він за підтримки Ющенка затіває конфлікт із «Газпромом». Незважаючи на те, що між двома країнами діє міжурядова угода від 4 жовтня 2001 року та наступні за нею газові контракти, в яких закріплена ціна в 50 дол. за 1 тис. куб. м, у період із 2002-го по 2011 рік («Дзеркало тижня» від 20 серпня 2011 р., — авт.), він в односторонньому порядку ставить питання про її переукладання, вимагаючи від Росії більшої оплати за транзит газу до Європи — замість 1,09 долара за тисячу кубометрів на 100 кілометрів до 1,6 долара і повний перехід від бартерних схем розрахунків до прямих грошових.

«Газпром» із задоволенням хапається за ідею перегляду умов чинного на той час договору. Російське керівництво давно дратувала поведінка Ющенка і його команди. Тому в Протоколі переговорів занотували, що зміни домовленостей відбуваються з ініціативи української сторони (коментар Володимира Литвина, 4 грудня 2008 року, — авт). Взамін Москва пропонує, щоб обидві країни, починаючи з 2006-го, перейшли до нової методики обрахунків ціни на газ. Відповідно, у 2009-му вона має складати уже $160-170 за тисячу кубометрів, тарифи на транспортування — 1,6 долара за тисячу кубометрів на 100 кілометрів.

Україна, яка виявилась ініціатором розірвання угоди, не погоджується на такі умови. Конфлікт набирає обертів. Ми пам’ятаємо, як Міллер відмовлявся зустрічатись із Івченком. Той його дуже дратував.  До речі, Івченко того часу дратував всю Україну. Самовпевнений чиновник, якому в руки потрапило таке серйозне підприємство, намагався демонструвати свою значимість, а виглядало як самодурство, особливо коли він під час робочих зустрічей вимагав перекладача з російської. Врешті конфлікт із затяжного переріс у конкретні дії — 1 січня 2006-го «Газпром» припиняє постачання газу на територію України. Відновив лише 4 січня, заставивши Україну піти на невигідні умови, які вона сама й спровокувала. До слова, все це відбувалося без Тимошенко: на той час Прем’єр-міністром України був Юрій Єхануров, дуже наближена до Ющенка постать, який, до речі, саме через цей договір поплатився своєю посадою. Верховна Рада тоді оголосила йому відставку з формулюванням «зрада національним інтересам».

Тут доречно згадати «РосУкрЕнерго», яке саме за згоди Ющенка з’явилося тоді у новому договорі як посередник і яке встигло за ці кілька років усім українцям набити оскому. Це з ним боролася Тимошенко. Це його відстоював у 2008 році під час переговорів із Москвою Ющенко. Хоча він заперечує. Натомість під час допиту в суді цей факт підтвердив колишній голова «Нафтогазу» Олег Дубина. «Я вважаю, що Віктор Андрійович швидше підтримував, аніж ні, компанію «РосУкрЕнерго», — заявив він. На уточнююче запитання судді, звідки йому про це відомо, Дубина відповів: «Я зустрічався з представниками РУЕ в кабінеті Віктора Андрійовича Ющенка, і ці висновки роблю з особистих спостережень» («Українська правда»).

Сьогодні Ющенко заявляє, що не має жодного стосунку до угоди 2009 року. Мовляв, Тимошенко сама зініціювала цей невигідний для країни контракт. Тоді питання: чому Президент як глава держави не втрутився у переговорний процес? Чому відкликав 31 грудня 2008-го з переговорів у Москві, яка була готова продавати Україні газ по ціні 235 доларів за тисячу кубометрів, голову «Нафтогазу» Олега Дубину? Останній підтвердив цей факт у суді. На запитання «Чи правда, що Ющенко відкликав вас із переговорів у Москві, щоб залишити РУЕ у посередницьких схемах поставок газу?» той відповів: «Так, Ющенко відкликав мене з переговорів» («Українська правда»).

Ми пам’ятаємо реакцію Росії. Роздратована, користуючись своїм монопольним становищем, вона вдруге припинила поставки газу в Європу через українську трубу. Тільки вже не на три дні, а на два тижні. Європа мерзла. Треба було щось робити. Ось тут би об’єднатися двом лідерам, визначитись зі спільною позицією. Натомість ми щодня з екранів телевізорів чули лише звинувачення один одного. Договір 2009 року — це те, чого могла не допустити Україна, якби при владі був не меркантильний керівник, а серйозний менеджер, для якого робити важливі справи було б за честь.

Тому, коли ми говоримо про відповідальність, то в першу чергу вона повинна лягати на плечі господаря дому, а якщо бути справедливим, то принаймні він мав би розділити її з колегами «по цеху». В цьому разі — з екс-прем’єром. Принаймні було б чесно перед людьми і світом. А так «великий бухгалтер» осоромився сам і підставив по-крупному свою державу. Тепер ще й роздає «мудрі» коментарі. А ще заявляє, що бачить себе в парламенті. І йти він туди хоче не за «мажоритаркою», а за партійним списком, мовляв, відчуває відповідальність за партію.

Хто б говорив про відповідальність.