Вийшов з колонії і в той же день зґвалтував неповнолітню

23 липня 2009, 10:29

Джерело: Відомості

Один серпневий день 2008 року лучанка Віта не забуде ніколи. Але не тому, що сталася якась приємна пам’ятна подія чи зустріч, а через те, що на беззахисну 17-річну дівчину напав незнайомий чоловік. На щастя, невідомого кривдника вдалося знайти досить швидко і довести, що саме він познущався над неповнолітньою. Погожого літнього дня після обіду Віта (всі імена і прізвища змінено з етичних міркувань) разом зі своїм хлопцем-однолітком Сергієм та його друзями машиною поїхали на озеро, що за кілька кілометрів від міста. Мама дівчини на суді пригадувала, що її серце ніби передчувало біду, тож просила дочку залишитися вдома. Але Віта переконала матір, що нема причин для хвилювання, оскільки її залицяльник та його товариші — хороші порядні хлопці. Тож молодь відправилася на відпочинок. Накупалися, позасмагали і близько 22 вечора повернулися у місто. Поки вирішували, що робити далі, Сергій помітив свою знайому. Вийшов з машини, підійшов до неї, завів якусь розмову. Віта, побачивши таку картину, звісно, приревнувала. Грюкнувши дверцятами автомобіля, вона попрямувала в напрямку свого будинку. Друзі гукнули Сергія, він побіг услід за коханою, але десь через 10 хвилин повернувся, пояснив, що вони з Вітою трохи посварилися. У зіпсованому настрої хлопці роз’їхалися по домівках. Дівчина ж почувалася і ображеною, і винною через свої безпідставні ревнощі. Від надміру емоцій розплакалася. Аби ніхто зі знайомих не побачив її у сльозах, додому пішла не освітленими алейками поміж багатоповерхівками, а звернула на стежку, з одного боку якої — гаражі, з другого — дитячий садок. Було вже темно. За кілька хвилин юнці здалося, що за нею хтось іде. Але дівчина не озирнулася, подумала, що це Сергій наздоганяє, аби помиритися. Та раптом ззаду за шию її обхопила міцна рука, а перед очима з’явився ніж — великий, іржавий, з перемотаним ізолентою руків’ям. Незнайомий голос зашипів: «Мовчи, а то заріжу!». Чоловік посунув дівчину у кущі, повалив на землю і став роздягати. Вона майже не опиралася — боялася за своє життя. Єдине — просила, щоб нападник її не ґвалтував, бо вона неповнолітня і цнотлива. Спочатку чоловік пообіцяв не займати її, пестив оголене тіло, натягнувши майку на обличчя жертви. Але далі не втримався і таки зґвалтував. Віта не кричала, бо біля її горла постійно був ніж. Кривдник не помітив, як майка сповзла, тож дівчина добре роздивилася його, звернула увагу на відсутність кількох зубів і годинник. Екзекуція тривала приблизно півтори години. Раптом у кишені нападника задзеленчав телефон. Він не відповів, але відволікся. У цей момент Віта вирвалася з обіймів і з благаннями про допомогу побігла до найближчого будинку. Біля крайнього під’їзду стояли двоє хлопців, один з яких швидко забіг у дім і виніс переляканій і заплаканій незнайомці свій спортивний костюм. Вислухавши її уривчасті пояснення крізь схлипування, хлопці пішли у ті злощасні кущі, але нападника не знайшли, лише одяг та взуття дівчини. Судово-медична експертиза засвідчила, що дівчина дійсно до згвалтування була незайманою. Зі слів постраждалої склали фоторобот нападника, але пошуки результатів не давали. Тоді у розслідування втрутився випадок. Віта десь через місяць після пережитого шоку стала шукати роботу, зареєструвалася в центрі зайнятості. На семінарі серед учасників з працевлаштування вона раптом побачила… його. Пригадавши за мить ту ніч у найменших подробицях, ніж і погрози, дівчина побоялася відразу сповістити правоохоронців. Але чомусь була впевнена, що на наступний семінар кривдник прийде знову. Запам’ятавши його прізвище, у день чергової зустрічі в центрі зайнятості Віта подзвонила у міліцію. Підозрюваного затримали. 27-річний Микола 15 серпня, коли сталося зґвалтування, звільнився умовно-достроково з колонії, де вдруге відбував покарання за крадіжки. У Луцьку найперше зайшов до тітки, пообідав, далі помандрував фотографуватися на новий паспорт, бо попередній десь загубив. Повештавшись містом приблизно до 6 вечора, повернувся до родички, повечеряв і попрямував у гості до давньої знайомої Алли. Вона зустріла хлопця радо. Жінка поставила на стіл пляшку і нехитру закуску. Коли спиртне закінчилося, господиня попросила гостя збігати у магазин, дала гроші і мобільний телефон. Микола затримувався. За 20 хвилин до опівночі вона набрала номер мобільного. Він не відповів. Повернувся десь через півгодини з пляшкою для Алли і пивом для себе, пояснив, що зустрів якогось знайомого. У суді Микола Папержук повністю заперечував свою вину в інкримінованих йому злочинах — ст. 152 ч. 3 (зґвалтування неповнолітньої) і ст. 153 ч. 2 (насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом). Стверджував, що ніколи не бачив Віти, хоч дівчина вказала на нього на упізнанні. Крім того, у підозрюваного не було 4 зуба, а свідчення знайомої Алли збігалися із часом скоєння злочину. Інформація мобільного оператора про вхідні і вихідні з’єднання підтвердила, що в ніч з 15 на 16 серпня близько опівночі Папержуку телефонували. А на місці його тимчасової роботи правоохоронці знайшли ніж, який описувала жертва зґвалтування. У квітні 2009 року Луцький міськрайонний суд виніс вирок, засудивши Миколу Папержука до 9,5 років ув’язнення. Апеляційний суд Волинської області залишив це рішення без змін.