Із дерев’яної мазанки виріс маєток Юхима Звягільського

На фоні розмов про кризу та тотальну економію державні резиденції продовжують обростати маєтками високопосадовців.

Найвищою кар’єрною сходинкою в житті депутата-регіонала Юхима Звягільського була посада виконувача обов’язків Прем’єр-міністра, яку він обіймав із 22 вересня 1993-го по 15 червня 1994-го. Після цього нардеп утік із України до Ізраїлю та спробував отримати там політичний притулок, ховаючись від кримінального переслідування на батьківщині. Повернувся він лише в 1997-му.

Та Україна не залишилась у боргу перед своїм колишнім чиновником. В оприлюдненому нещодавно списку мешканців урядових резиденцій можна натрапити на прізвище Юхима Звягільського. За ним значиться будинок №39 у комплексі відпочинку «Конча-Заспа».

Одначе підстави для отримання ним будинку залишалися загадкою. Оскільки будівля видавалася Звягільському як пенсіонеру, то для цього потрібне окреме рішення уряду. Та всі спроби знайти цей розпорядчий акт у базах законодавства завершувалися нічим.

Адміністрація президента повідомила «Українській правді», що будинок надано Звягільському на підставі рішення уряду від 26 жовтня 2007 року. Це були останні дні перебування Віктора Януковича на посаді Прем’єра, яку він звільнив за підсумками дострокових виборів.
Виданню вдалось отримати цей нормативний акт від Кабінету Міністрів лише після набуття чинності Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Виявилося, що розпорядження не має грифу «секретно», проте в базу «Законодавство України» з незрозумілих причин його вирішили не вносити. Тобто документ просто приховувався.

Показово, що урядовці вирішили не афішувати саме те, як в інтересах привілейованих осіб вони розпоряджаються державним майном.
Будинок, який отримав Звягільський, — це стара дерев’яна споруда під шифером, помальована казенною зеленою фарбою.

Та зараз на місці колишньої старої напівзруйнованої хати виріс розкішний триповерховий маєток. Коли журналіст «Української правди» інкогніто побував у «Конча-Заспі», на об’єкті саме йшли завершальні роботи.

Законність проведення такого масштабного будівництва дуже сумнівна. Як розповів завгосп екс-президента Ющенка Ігор Тарасюк, у Державного управління справами немає акта на землекористування в «Пущі-Водиці» та «Конча-Заспі», тому за законом там не може здійснюватися будівництво нових будинків, а дозволяється проводити лише реконструкцію існуючих.

Тож навряд чи слід вважати «реконструкцією» знищення старого будинку та побудову на його місці нового й утричі більшого.

Будинок відпочинку «Конча-Заспа» відмовився надати договір на реконструкцію, пояснюючи, що «запитувані документи містять конфіденційну інформацію та персональні дані про фізичну особу». Мовляв, вони не мають правових підстав поширювати зазначені в запиті відомості.

Ця відмова абсурдна, оскільки Закон України «Про доступ до публічної інформації» містить спеціальну обмовку — відповідно до частини 7-ї статті 6-ї, «обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ; якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений».

Понад те, будинок відпочинку «Конча-Заспа» утримується за рахунок державного бюджету. Лише 2011 року ця закрита від громадськості установа «з’їсть» 30 мільйонів гривень — і це на фоні невпинних мантр чиновників про необхідність економити та скасування пільг для громадян.

Окрім того, якщо так звану «реконструкцію» проведено за гроші Звягільського, то незрозуміле походження цих коштів. Він є депутатом усіх шістьох скликань, тобто не може суміщати цю діяльність із будь-якою іншою, що має на меті отримання прибутку. Шахта імені Засядька, де Звягільський є почесним керівником, за документами йому не належить — це орендне підприємство в управлінні трудового колективу.

За часів своєї вимушеної еміграції до Ізраїлю в середині 1990-х, за словами того ж Звягільського, він працював радником у енергетичній компанії та щомісяця отримував дві тисячі доларів зарплатні, яка йшла на оренду житла та поточні витрати.