Об’єднання професійно-технічних закладів не передбачає їх закриття

У травні Кабінет Міністрів затвердив Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 2011-2015 роки. Вона, зокрема, передбачає об’єднання профтехзакладів у центри. На Волині планують створити їх шість. На базі яких саме закладів відкриють центри, чи покращиться від цього якість освіти і чи не призведе така реорганізація до масового скорочення педагогів, дізнавалися «Відомості».

Те, що профтехосвіту потрібно якимось чином  покращувати, сьогодні сумніву ні в кого не викликає. Адже неоднораз доводилося чути від роботодавців різного рангу і статусу, що їх підприємства потерпають від нестачі кваліфікованих кадрів. Про це говорять і у службі зайнятості. А все через те, що матеріально-технічна база наших технікумів та училищ давно застаріла і вони просто не мають на чому та чим навчати майбутніх спеціалістів робітничих професій. Тому й не виконують свого основного завдання — підготовки кадрів відповідно до потреб ринку праці. А саме робітничі професії останнім часом набирають популярності. Станом на 1 липня цього року в базі даних Волинської обласної служби зайнятості налічувалось 1645 вакансій, серед них більшість (54%) — саме робітників.  

Як повідомив заступник начальника управління освіти та науки Волинської облдержадміністрації Георгій Грушка, об’єднання в центри має на меті покращити навчально-матеріальну базу, адже на центри передбачено 7,2 мільйона гривень, які витратять на комп’ютеризацію, створення якісного бібліотечного фонду, нове обладнання. Досі, за словами Георгій Михайловича, профтехосвіту такими грішми не балували.

— Ми запропонували сім навчальних закладів, на базі яких будуть створюватися такі центри, — розповідає Георгій Грушка. — Міністерство погодило тільки 6. Однак і це непогано. Бо, скажімо, у Закарпатській області  передбачено тільки 3 центри, у Криму — 4, Вінницькій — 5. Для підготовки кадрів для агропромислового комплексу відкриємо центри на базі Колківського вищого професійного училища та Оваднівського професійного ліцею. Три центри будуть готувати кадри для промисловості — на базі Луцького вищого училища (машинобудівний напрям), Луцького центру професійно-технічної освіти (швейне виробництво і комунальне господарство) та Нововолинського вищого училища (в основному підготовка фахівців для вугільної галузі). Один центр спеціалізуватиметься на будівництві і функціонуватиме на базі Луцького вищого професійного училища будівництва та архітектури. Сьогодні йде розробка регіональної Програми розвитку професійно-технічної освіти і, можливо, нам вистачить коштів ще на один центр, так як планували, на базі Камінь-Каширського училища, який готуватиме спеціалістів для сільського будівництва.  

Загалом на Волині є 22 профтехзаклади державної форми власності. З них три перебувають у складі вищих навчальних закладів, два — закритого типу у Ковельській і Маневицькій колоніях. Лишається 17, з яких доля семи відома (на їх базі діятимуть центри). А що чекає на решту? Невже закриття?

За словами посадовця, вони увійдуть юридично, на договірних засадах до складу центрів.

— Але питання не стоїть, щоб їх закрити або скоротити підготовку по спеціальностях чи педкадри, — пояснює Георгій Грушка. — Навчальний план буде розроблено таким чином, що вивчення теоретичного матеріалу проходитиме на місцях, а освоєння практичних навиків уже на базі центру, де буде передова техніка і обладнання. Закріплення ж знань проходитиме на базі підприємства, з яким заключено договір на професійну підготовку. Це нормальне явище. Нема потреби й фінансів забезпечувати обладнанням всі заклади.
Однак Георгій Михайлович не заперечує того, що все-таки скорочення часткове буде скрізь, адже мова йде й про оптимізацію профтехосвіти. Багатьом викладачам доведеться пройти перекваліфікацію, адже буде припинено підготовку по професіях, яких не потребує ринок праці.  

Однак не всі вірять в ефективність таких реформ. Директор обласного навчального центру підготовки кадрів для агропромислового комплексу Ростислав Войтюк вважає, що перш за все на державному рівні має відбуватися популяризація саме робітничих професій. На його думку, через соціальну рекламу треба показувати престиж і затребуваність таких спеціальностей. А об’єднання у центри проблеми не вирішить.

— Нової техніки ніхто у ті центри не поставить, це утопія, — каже Ростислав Миколайович. — Надати матеріальну базу для навчання можуть підприємства-виробники. Однак роботодавця треба змусити співпрацювати з закладами профтехосвіти. Держава дає багато преференцій великим підприємствам, скажімо, пільгові кредити на придбання техніки, дотації і так далі, то чому в такій угоді однією з умов не прописати співпрацю з профтехзакладами?

Георгій Грушка щодо цього має трохи іншу думку. Він вважає, що роботодавця треба зацікавити «вклинитися у процес підготовки кадрів», наприклад, на державному рівні звільнити від якогось податку за умови, що він надаватиме свої виробничі потужності для навчання.

Однак на Волині є підприємства, які вже давно без будь-яких умов зрозуміли необхідність співпраці з профтехзакладами, бо ж потребують нових робочих рук. Скажімо, ТзОВ «Пан Курчак» виставили потребу в кадрах 150 чоловік на рік. Під їх замовлення уже ліцензовано ряд професій. Вони ж натомість надають своє обладнання для практики та стажування студентів, навіть готові учням платити стипендії, а також надати своїх спеціалістів для викладання по певних напрямках.

Про подібну готовність заявило й підприємство «Модерн-Експо». Надають матеріальну допомогу закладам профтехосвіти й такі підприємства як ВАТ «Електротермометрія», ТОВ «Гербор Холдінг», ТОВ «Агросвіт», компанії «Хенкель Баутехнік» та «Кнауф Маркетинг», низка сільгосппідприємств. Однак на сьогодні цього замало.