Як молодій сім’ї переїхати жити з міста в село

Останнім часом усе частіше доводиться чути від молоді, особливо молодих сімей, що ті воліли б переїхати жити в сільську місцевість.

Подалі від надокучливого шуму, гамору та натовпу. Дехто навіть припускає, що міг би і роботу в місті проміняти на сільську зайнятість.

Одначе бажання мешкати в селі вимагає своїх правил. По-перше, звести будинок — задоволення не з дешевих, по-друге, затишне проживання у селі вимагає автоматичної появи транспортного засобу для зручної їзди на роботу, в школу чи садочок. Одне слово, для пересічної молодої сім’ї з міста, яка зазвичай живе на одну зарплату, бажання змінити умови проживання з міських на сільські втілити практично неможливо. Хоча дещо зробити таки можна, тільки от від принад міського життя доведеться відмовитись.

Знаючи про існування такої програми як «Власний дім», «Відомості» спробували з’ясувати: для кого вона створена, хто та за яких умов може нею скористатись, а головне — чи реально це взагалі.

Програма «Власний дім» почала діяти ще з 1998 року, основна мета — підтримка індивідуального житлового будівництва на селі шляхом надання пільгових кредитів на будівництво або ж придбання житла. Як розповів голова обласного Фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі Володимир Корнєйчик, упродовж усього часу, що діє програма в області, нею скористалися більше 1600 сімей, які мешкають у сільській місцевості, а пільгових кредитів надано майже на 35 мільйонів гривень.

Зважаючи на те, яким чином виконується програма, можна стверджувати, що найбільш популярними районами для зведення власного житла є Локачинський, Ковельський, Луцький, Маневицький і Старовижівський.

Цьогоріч на «Власний дім» планується спрямувати 5,8 мільйона гривень. А отже, шанси для будівництва на селі є. Проте є одне «але». За словами Володимира Корнєйчика, щоб програма діяла вам на користь, треба жити, працювати в сільській місцевості та мати підсобне господарство.

Наприклад, молода сім’я проживає в селі з батьками, чоловік працює в місцевій тракторній бригаді, дружина — у сільському магазині, проте власної хати вони не мають. За таких умов їм можуть посприяти у будівництві чи добудові. Якщо ж молода сім’я мешкає в місті та жодним чином не прив’язана до села, то й переїхати туди на постійне місце проживання доведеться власними силами, без державної допомоги.

Якою нереальною не здавалася б ця програма, та в 2010 році вдалося звести 35 житлових будинків, середня площа яких 125 квадратних метрів.

Варто також знати, що кредит надається терміном до 20 років, а молодим сім’ям (подружжя, в якому вік чоловіка та дружини не перевищує 35 років) або неповним сім’ям (мати (батько) віком до 35 років) — до 30 років із внесенням за користування ним плати у розмірі трьох відсотків річних. Наприклад, якщо програмою виділено 50 тисяч гривень, то протягом першого року доведеться сплатити лише три відсотки річних від суми, з другого року кредиту треба погасити відсотки та протягом року виплатити дві з половиною тисячі гривень. Умови цілком реальні.

Проте існує ще одна проблема. Максимальна сума, яку можна отримати через «Власний дім», — сто тисяч гривень. Навіть за великого бажання за такі гроші будинок не збудуєш. Про це говорить і пан Корнєйчик.

— Хоча обсяги фінансування програми з року в рік збільшуються, проте загальна потреба в кредитних ресурсах щороку зростає. На кінець 2008 року в обласному фонді зареєстровано 740 громадян із загальною потребою в кредитах на суму понад 30 мільйонів гривень. За нинішніх обсягів фінансування це питання можливо вирішити лише протягом п’яти-шести років. Реально коштів, які виділяються, може вистачити на реставрацію старенької хати або ж на добудову, — каже Володимир Іванович.

Оскільки йдеться про сільське будівництво, то власники будинків можуть узяти пільгові кредити як індивідуальні забудовники на будівництво інженерних мереж — газопостачання, енергопостачання, водопостачання та телефонізації.

Але основна мета програми «Власний дім» — це заохочення молодих спеціалістів до роботи та проживання на селі. Особливо це стосується заселення поліських районів. Володимир Корнєйчик каже, що проблема Полісся зникне лише після підтримки цього регіону на державному рівні: коли поліській території буде наданий особливий статус, тоді й почнеться фінансування сільського господарства. Мовляв, буде виробництво, робочі місця, достойні заробітки та, відповідно, покращення демографічної ситуації.