Чоловік убив колегу, бо той на нього накричав

9 липня 2009, 14:54

Джерело: Відомості

Відзначання професійного свята закінчилося трагічною різаниною

Те, що спільне застілля закінчується бійкою, у нас стало майже традицією. Ледь не щодня кримінальні зведення сповіщають про вбивства чи важкі тілесні ушкодження, здійснені в алкогольному затьмаренні. Калічать один одного близькі родичі, хороші друзі і випадкові знайомі. Але випадок, що стався у Луцьку наприкінці жовтня 2008 року, особливий тим, що чоловік убив колегу не в запалі захмелілого конфлікту, а пізніше — свідомо, щоб відомстити за образу. Четверо взуттєвиків — Сергій Петрук, Андрій Антонюк, Михайло Костюк і Юрій Шимко (всі імена та прізвища змінено з етичних міркувань) — за обідом відзначали професійне свято. Випили, стверджують чоловіки, ніби й небагато — півлітрову пляшку горілки. Та в голові, як то кажуть, зашуміло. Після нетривалого застілля троє повернулися до роботи, а Сергій десь затримався. Андрій Антонюк, напевно, знудившись у цеху, почав надзвонювати товаришу на мобільний і допитуватися, де той подівся. У суді свідки розповідали, що Антонюк не раз набирав Петрука, але той перестав відповідати. Через деякий час він повернувся у цех і налетів на колегу: мовляв, чого дістає по телефону. Зауваження зробив у досить грубому тоні. Зав’язалася словесна перепалка. Далі розгніваний Петрук налетів на Антонюка з кулаками. Молотив його по голові, аж у того пішла кров з носа. Андрій присів на крісло біля свого робочого столу, затулив обличчя руками і не намагався відбиватися. Шоковані колеги не відразу зрозуміли, що відбувається. Отямившись, Михайло Костюк кинувся до Петрука, обхопив його руками і відтягнув від товариша. Сутичка тривала не більше хвилини. Антонюк підвівся і пішов до умивальника змити кров. Збуджений бійкою Петрук вийшов на коридор покурити. Його суперник, обтершись, також попросив у колег сигарету і вийшов слідом. Через деякий час чоловіки, які залишилися у цеху, почули за дверима якийсь шум. Юрій Шимко вийшов подивитися. В кінці коридору він помітив Антонюка, який сидів навпочіпки біля розпростертого на підлозі Петрука. Колега наблизився до них і помітив, що Сергій прикриває рукою живіт, а звідти тече кров. Нападник усе твердив: «Він сам винен, він сам винен, я не хотів…». Шимко зрозумів, що сталася біда, і побіг у медпункт. Лікар підприємства Євген Петрович був на місці. Вислухавши уривчасті пояснення робітника, схопив аптечку і побіг сходами на другий поверх. — Петрук лежав у коридорі і прикривав груди рукою, але рани там не було, — розповідав на суді лікар. — Побачивши мене, Сергій став просити щось вколоти, бо йому холодно і боляче. Я відгорнув руку і побачив глибоку рану на животі — близько 10 сантиметрів у діаметрі. Наклав пов’язку з вати та бинтів. Тим часом хтось викликав «швидку», вона приїхала через 5-7 хвилин. Я поїхав разом із Петруком. У лікарні чоловік помер. Під час судово-медичної експертизи на спині загиблого нарахували 4 рани глибиною 6-7 см, проникаюче колото-різане поранення зліва у грудну клітку, поріз на передпліччі. Але причиною смерті стали не вони. У судовому засіданні експерт констатував, що Сергій Петрук отримав проникаюче поранення у живіт, раньовий канал проходив аж до хребта, пошкодивши кишечник і аорту, що спричинило гостру крововтрату і смерть. Оглядаючи місце трагедії, правоохоронці зафіксували, що кров була на стіні біля вікна, де курив загиблий, на підлозі коридору, де він лежав. А в цеху бурі плями залишилися тільки поблизу робочого столу Антонюка, і виявилося, що це саме його кров, яка натекла з розбитого носа. Крім того, свідки бійки наполягають, що Петрук вийшов із приміщення на перекур абсолютно неушкоджений, слідів крові на одязі не було. Тобто версія підозрюваного про те, що він підрізав товариша ще під час потасовки, речовими доказами не підтвердилася. Нападник на суді переконував, що коли Петрук лупцював його по голові, він машинально схопив зі столу ножа і виставив уперед, а Сергій нібито сам кілька разів налетів на лезо. Але не відчув удару, бо був дуже збуджений та ще й напідпитку, а спиртне — потужне знеболююче. Тільки звідки взялися у загиблого рани на спині, Антонюк пояснити не зміг. У березні 2009 року Луцький міськрайонний суд виніс вирок у цій справі. Андрія Антонюка визнали винним у скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 ККУ — вбивство. За висновком психіатричної експертизи, ознак психічного захворювання чи тимчасового хворобливого розладу психіки в підозрюваного не виявили. Тобто він повністю усвідомлював свої дії і міг керувати ними. Крім того, удари ножем завдані у життєво важливі органи, тому суд вважає, що умисел Антонюка був направлений саме на вбивство, а не на заподіяння важких тілесних ушкоджень. До обтяжуючих обставин віднесли і стан алкогольного сп’яніння. Таким чином чоловіка засудили до 9 років ув’язнення і зобов’язали виплатити 150 тисяч гривень моральної шкоди дружині загиблого. P.S. Кримінальний нарис написано на основі кримінальної справи Луцького міськрайонного суду.