Не варто вірити написові «без ГМО»

Починаючи з серпня 2009 року, на Волині фахівці випробувального центру ДП «Волиньстандартметрологія» проводять випробування харчової продукції та продовольчої сировини на вміст генетично модифікованих організмів. Замовниками випробувань, окрім місцевих виробників, є підприємства харчової промисловості Рівненської, Тернопільської, Львівської, Закарпатської та інших областей західного регіону. Хто сьогодні звертається в лабораторію та які результати її діяльності, дізнавалися «Відомості».

Наслідуючи європейський досвід, в Україні було внесено зміни до Законів України «Про безпечність і якість харчових продуктів», «Про захист прав споживачів» і введено обов’язкове маркування на етикетках продуктів щодо вмісту в них генетично модифікованих організмів. Здавалося б, держава нарешті почала дбати про здоров’я своїх громадян. Але насправді це не так. Адже механізму впровадження закону та контролю за його дотриманням, як показала практика, в Україні нема. Бо, як свідчать отримані результати випробувань, генетично модифікована продукція на вітчизняному ринку харчових продуктів існує, її можна знайти на полицях наших магазинів. Одначе споживач про це не знає, бо виробники, незалежно від результатів аналізів, на етикетках пишуть лише «без ГМО», ніде зазначень «із ГМО» немає.

Як розповіла начальник випробувального центру ДП «Волиньстандартметрологія» Віолетта Шулятицька, тільки-но згаданий закон було прийнято, фірми-виробники, підприємці, які займаються торгівлею, часто приносили продукцію чи сировину на дослідження — приблизно було до 300 випробувань на місяць.

— На жаль, тепер, — каже Віолетта Феліксівна, — підприємці неохоче йдуть на співпрацю. Ми можемо лише попросити їх принести продукцію чи сировину на дослідження, але не змусити. Так, за останні чотири місяці провели випробування двохсот зразків. У п’яти з них виявлено вміст ГМО менше 0,9%.

За дослідження на наявність ГМО виробник платить сам — 420,07 гривні (з ПДВ), а якщо хоче знати й кількість, то треба доплатити ще 150 гривень. Результати випробувань, у тому числі й інформація про те, в яких продуктах знайдені ГМО, належить замовнику. Тобто не оприлюднюється (конфіденційна). Виходить, якщо компанія добросовісна, вона добровільно перевірить, чи нема ГМО в її продукції або сировині, яку закуповує. Одначе, за словами Віолетти Шулятицької, таких компаній у нас дуже мало.

Її заступник Юрій Хінцінський додає, що великою прогалиною законодавства є те, що не передбачено графіка перевірки продукції на вміст ГМО, тобто протокол випробувань не має терміну дії. Виходить, підприємець може один раз перевірити продукцію чи сировину на вміст ГМО і все.

Крім того, додає Віолетта Шулятицька, до недавнього часу не було переліку продукції, яка підлягає обов’язковій перевірці на вміст ГМО.
— Інколи доходило до абсурду, — розповідає Віолетта Феліксівна, — приносили нам на дослідження на ГМО воду з артезіанської свердловини. Та, на щастя, з грудня минулого року такий перелік уже зареєстровано в Міністерстві юстиції. Згідно з документом, до нього входять соя, всі добавки та концентрати з соєвого білка, соєвий соус, продукти, що містять соєве молоко чи одержані з нього (тофу, морозиво, майонез). Крім того, контролюються кукурудза для безпосереднього вживання в їжу, борошно кукурудзяне і крупа, кукурудза заморожена та консервована й інші вироби з неї. До списку ввійшли картопля, напівфабрикати з картоплі швидкозаморожені, пюре картопляне сухе, картопляні пластівці, чіпси, вареники з картоплею (напівфабрикати), меляса, картопляний крохмаль, глюкоза та патока з картоплі.

Також до переліку ввійшли томати для безпосереднього вживання в їжу (зокрема, консервовані), томатна паста і пюре, томатний сік, томатні соуси, кетчупи та продукти, що містять ці компоненти.

Крім того, у цьому списку — кабачки, дині, папайя, цикорій у натуральному вигляді та продукти, отримані чи виготовлені з їх використанням, а також меляса, цукор, глюкоза, фруктоза, виготовлені з цукрового буряка. Також до списку внесені ріпак і продукти його переробки, лляна олія, бавовняна олія, пшениця в натуральному вигляді та продукти, виготовлені з неї, зокрема, хліб і хлібобулочні вироби, а також продукти, що містять рис. А ще продукти дитячого харчування та сировина для їх виготовлення.

Як бачимо, спектр продукції дуже широкий, і випробувальний центр, зважаючи на те, що він один такого рівня у Західному регіоні, мав би бути повністю завантажений роботою. Одначе за відсутності рекомендацій щодо періодичності проведення перевірки підприємці-виробники не поспішають досліджувати свою продукцію на вміст ГМО. Тим паче, що механізму змусити їх це зробити на законодавчому рівні не прописано.

На думку Віолетти Шулятицької, змінити ситуацію може лише сам споживач, коли почне прискіпливо ставитися до якості товару, який купує, та не брати той, на який нема відповідних документів, що засвідчують його безпеку. Вона радить при покупці продукції, де написано «без ГМО», вимагати у продавця протокол її перевірки. Адже Закон України «Про захист прав споживачів» дозволяє це робити.

На запитання, в яких продуктах найчастіше виявляють ГМО, Юрій Хінцінський повідомив, що майже в усіх зразках ріпаку, які були на дослідженні, а також у продуктах, що містять сою, — ковбасні вироби, пельмені, вареники, паштети. За його словами, часто вітчизняні виробники у складі продукту пишуть «рослинний білок» — це та ж соя, що, ймовірно, генетично модифікована.