Чи всі руки в родині Ющенка не крали?

1 липня 2009, 11:58

Джерело: Відомості

Нещодавно агенція «Transparency International» провела дослідження серед 69-ти держав стосовно рівня корупції. Оцінювання проводилося за шкалою від 1 до 5 — від найнижчого показника корумпованості до найвищого. Україна зі своїми 4,3 бала потрапила в число лідерів у списку найкорумпованіших країн, випередивши навіть Камерун, показник якого — 4,1 бала! При цьому «Transparency International» не забула пригадати й особисті «заслуги» Президента Віктора Ющенка та його родичів у небаченому розквіті корупції. Західним аналітикам ніяк невтямки, чому це лідер «помаранчевого» Майдану, прийшовши до влади, почав з того, що роздав впливові посади своїм родичам — кума Оксана Білозір, нині активістка балогівського «Єдиного центру», стала міністром культури, інший кум Петро Порошенко — голова наглядової ради Нацбанку, третій кум Юрій Павленко — міністр молоді і спорту, четвертий кум Євген Червоненко — заступник київського мера, брат Петро Ющенко став у 2006-му народним депутатом за списком «Нашої України» і навіть племінник Ярослав отримав посаду заступника глави Харківської обласної державної адміністрації. Та ще більше запитань викликає діяльність дружини і доньки Президента. Як відомо, Катерина Ющенко очолює наглядову раду Міжнародного доброчинного фонду «Україна 3000», який ось уже 5 років обіцяє збудувати дитячу лікарню майбутнього. На рахунках фонду було акумульовано понад 300 мільйонів гривень, але під «лікарнею майбутнього» досі не закладено навіть фундамент. Натомість десятки мільйонів гривень з рахунку фонду пішло на зарплатню, премії та інші виплати його співробітників. Однак опікуватися благодійністю полюбляє не тільки пані Катерина, а й донька Президента Віталіна. Ще у 2007 році Указом №1238/2007 Ющенко заснував Національну раду з питань доброчинності «Зігрій любов’ю дитину» й головою цієї організації призначив Віталіну. Доньку глави держави та її брата Андрія в столиці більше знають як відомих тусовщиків. Суспільні стереотипи не дозволяють тусовщика запідозрити у корупції, проте… Такі підозри щодо Андрія Ющенка з’явилися відразу після публікації в «Українській правді» статті «Син Бога». Спочатку журналісти зачепили тему дорогого автомобіля BMW з чеськими номерами, на якому роз’їжджав хлопець. Далі на поверхню сплила й квартира у 400 квадратних метрів, невідомо за які кошти орендована Андрієм, і подарунки коханій дівчині у вигляді дисків для коліс автомобіля, інкрустованих діамантами, і регулярні розпивання шампанського вартістю 3000 гривень у ресторані «Декаданс», і ще незліченна кількість усіляких мажорських замашок. Віталіна Ющенко теж недалеко втекла від брата. Проте героїнею скандалів була не вона, а її колишній цивільний чоловік Михайло Гончар. Мабуть, багато українців вже забули скандал зі стріляниною по вік-нах комітетів Верховної Ради, яку влаштував батько президентської онуки. З цього скандалу Гончар вийшов сухим, оскільки правоохоронці прислухалися до слів медиків про серйозний нервовий зрив, який довелося пережити Михайлу. Однак днями батько президентської онуки знову опинився в епіцентрі скандалу. На цей раз у ролі жертви. Невідомі особи «вичислили» Гончара у під’їзді будинку, завдали йому кілька ударів, а потім вивезли до якоїсь лісосмуги, випитали код сигналізації помешкання, забрали ключі від квартири і сейфу й згодом успішно його «почистили». За словами самого бізнесмена, з квартири зникло 1 мільйон 200 гривень та 40 імпортних годинників. Минулого літа при отриманні хабара в розмірі 20 тисяч доларів було затримано директора Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової адміністрації Ігоря Гончара. Так от, цей чоловік якраз є батьком Михайла, тобто колишнім сватом Віктора Ющенка. Далі ще цікавіше — невдовзі Ігоря Гончара, не зважаючи на те, що під час обшуку у його помешканні виявили 400 тисяч доларів, походження яких не встановлене, випустили під заставу в 70 тисяч гривень. Де Гончар-старший перебуває нині — невідомо. Проте постає запитання іншого характеру: а чи, бува, 1,2 мільйона гривень з сейфу Михайла Гончара не мають стосунку до «чесної» чиновницької діяльності його батька? І чи не з цієї причини пан Михайло не розміщував їх на банківських рахунках?