Міністерська контрольна: чим гірше, тим краще

Міністерство освіти нещодавно зробило черговий «сюрприз» для школярів, їх батьків і вчителів — учні 5-8 класів писатимуть підсумкові контрольні роботи з чотирьох предметів: української мови, математики, історії України й іноземної мови. Що стоїть за цим рішенням міністерства — з’ясовували «Відомості».

Мама луцького п’ятикласника Тетяна в шоці: за місяць дитині треба опрацювати велику кількість матеріалу з чотирьох предметів — адже за результатами підсумкових контрольних робіт виставлятимуть річні оцінки. Найскладніші справи з англійською: завдання не відповідають тій програмі, за якою дитина вчилася протягом року. Та це ще півбіди. Гірше те, що син перебуває під моральним тиском. Адже вчителі, поставлені перед фактом міністерських контрольних буквально напередодні закінчення семестру, почали перестраховуватись і ставити оцінки нижчі, ніж упродовж року. В результаті дитина знервована, практично не має вільного часу, в школу йде, як на каторгу.

— І за все це я ще й змушена заплатити сто гривень — купила контрольні роботи з чотирьох предметів і відповіді до них, — обурилася лучанка.

Що ж це за такі новації та навіщо їх придумали у міністерстві? «Відомості» поставили ці запитання начальнику відділу дошкільної та загальної середньої освіти обласного управління освіти та науки Ользі Богданович.

— Підсумкові контрольні роботи проводяться для того, щоб знати, що робити з державним стандартом базової середньої школи: змінити його чи залишити на тому ж рівні. В них немає нічого надзвичайного. Такі підсумкові контрольні проводились і раніше. Відмінність цьогорічних у тому, що вони будуть однаковими для учнів усієї країни. Результати виставлятимуться окремою колонкою у межах другого семестру. Вони сумарно зводитимуться по школі, по місту чи по району, по області, вноситимуться у спеціальну таблицю та відправлятимуться у міністерство. Ніякого аналізу про якість знань учнів у кожній конкретній школі за цими контрольними робитися не буде. Ще раз наголошую, що підсумкові зрізи потрібні для того, щоб полегшити чи ускладнити навчальну програму. Або ж збільшити кількість годин на вивчення тієї чи іншої теми.

Ольга Іванівна зауважила, що посібники з кожного предмета є в управлінні освіти як області, так і міст і районів. І для того, щоб не витрачати коштів, їх можна прийти та відксерити.

— А що стосується складності завдань, то я сама математик, — зазначила пані Богданович. — Можу сказати, що завдання з цього предмета повністю відповідають програмі. Якщо є скарги щодо інших предметів, потреба зробити експертну оцінку, ми можемо вивчити ці питання. Наразі скарг не надходило ні від батьків, ні від учителів. Отож, як бачимо, мета у нашого Міносвіти благородна — вивчити реальний стан знань учнів. Адже багато хто, і не даремно, нарікає на складність нинішньої шкільної програми. Проте рядові вчителі до цього ставляться скептично.

— Якщо вони хочуть побачити, що реально знають учні, навіщо було випускати посібники з предметів, а на додаток до них ще й відповіді? — зазначила у розмові вчителька української мови та літератури однієї зі шкіл. — Достатньо було показати пробні варіанти завдань. Це була б реальна картина. А так є достатньо часу на підготовку.

Думка цікава. Особливо якщо зважити на те, що посібник із одного предмета коштує 15 гривень. А відповіді — від п’яти до десяти гривень. Що ми з того матимемо? А те, що і так перевантажені нинішньою шкільною програмою діти отримають додатковий стрес. Наприкінці навчального року вони посилено працюватимуть над завданнями, щоб якнайкраще написати контрольні. Їм виставлять досить високі бали, результати пошлють у міністерство. В підсумку там можуть подумати, що шкільна програма дуже легка, тож її треба ускладнити! І все це за гроші батьків, які купують посібники. Повний абсурд. Адже і батькам, і дітям вигідніше, якщо вірити у мотиви Міносвіти, написати цю контрольну якнайгірше. Лише тоді можна розраховувати на перегляд базових стандартів шкільної освіти.

З іншого боку, чи зацікавлене саме Міністерство освіти і науки отримати об’єктивні результати? Напевно, ні. Інакше, як сказала вчителька, не видавало б наперед посібників із завданнями та їх розв’язками.

Цікаво те, що ідея таких іспитів не нова. Їх планував провести ще попередній міністр освіти Іван Вакарчук. Одначе його наказ скасував Дмитро Табачник.

— Було дозволено провести паралельно з екзаменами в травні місяці зріз знань. Ну, людською мовою кажучи, міністерську контрольну в 3, 5-8 і 10 класах, — обурювався рік тому новоявлений міністр. — Собівартість одного зошита — шістдесят копійок, а їх через інститути післядипломної освіти нав’язували по 64 гривні для одного учня. Якщо порахувати скільки дітей мало пройти це тестування, то вийде 2,5 мільйона учнів. Помножимо на 64 гривні — це 160 мільйонів гривень без жодного дозволу, через комерційну структуру, без грифу міністерства. Цей зріз знань на прохання вчителів я відмінив. Зріз ми проведемо кваліфіковано, без патрання кишені батьків.

Судячи з цього вислову пана Табачника, можливо, річ не в державних стандартах освіти, а в тому, хто отримає гроші від друку посібників?

Як порахували журналісти «Свідомо», в Україні зараз вчаться 1,815 мільйона учнів 5-8 класів. Якщо кожен купить по одному збірнику з кожного предмета, то вийде майже 109 мільйонів гривень. Так що ціна питання — сто мільйонів гривень.

Міносвіти без тендера обрало три видавництва. Найбільше пощастило харківському приватному видавництву «Ранок». Воно отримало право надрукувати найбільшу кількість посібників. А значить, отримати й найбільшу суму зі ста мільйонів, зароблених на їх продажі.

Як бачимо, нинішня ситуація повторює торішню. Різниця лишень у тому, що гроші зароблять інші видавництва. І на кожному посібнику тепер красується гриф Міносвіти. Скільки ж можна заробляти на здоров’ї дітей?