За адреналіном та чистим морем — на Тарханкут!

25 червня 2009, 14:26

Джерело: Відомості

Літня пора спонукає до роздумів, де б відпочити так, щоб і недорого, і комфортно, і з користю для здоров’я. Втім, за чистим морем, цілющим повітрям та гострими відчуттями далеко мандрувати не потрібно! Варто лише, проїхавши Євпаторію, рушити в напрямку крайньої точки Західного Криму — мису Тарханкут. Чому дайвери та серфінгісти з близького зарубіжжя з’їжджаються сюди, як безпечно вперше пірнути у воду з аквалангом, де на території степового клімату взявся оазис середземноморського — про все це дізнавалася кореспондентка «Відомостей». Подалі від людської метушні Тарханкутський національний природний парк — своєрідна перлина Західного Криму. В околиці селища Оленівка розляглося те дивовижне узбережжя, з яким асоціюється Тарханкут. Місцеві мешканці заробляють на прожиття в основному здачею житла в оренду туристам та морським промислом. Останній приносить добрий прибуток, особливо — у заборонений для вилову риби та морепродуктів період. Врешті, ви дісталися автобусом на місце. Думаєте, де зупинитися? Пройдіться по центральній вулиці і практично на кожному будиночку побачите контактні номери потенційних орендодавців. Варіанти сервісу — від проживання в будинку власника з туалетом надворі за 40-50 грн. за добу і до мешкання в комфортабельних пансіонатах чи санаторіях за 200 грн. за добу. Також можна розміститися у палатці, як роблять багато туристів. За 5 хвилин ходи від центральної вулиці побачите солоне озеро лиману Сари-Голь, ропа та грязь якого містять лікувальні компоненти. Інколи доводиться вирити яму завглибшки до 50 см, поки натрапите на суміш чорного кольору з доволі неприємним запахом. Туристи обмазують нею все тіло. — Вони хоч і маловивчені, проте не гірші за Сакські, — переконує мене місцевий гід Олексій Басков. — Грязі насичені кальцієм, таким корисним для кісток, зубів, волосся, нігтів. Аналогічне родовище є неподалік у райцентрі Чорноморське. Мекка дайвінгу Лиман вподобали серфінгісти, які весь сезон вправляються у вінд-серфінгу, кайт-серфінгу та інших маніпуляціях з диво-дошкою. Але жоден із цих драйвів не порівняєш з тими відчуттями, які отримуєш при пірнанні з аквалангом. Принаймні так кажуть самі дайвери, які з’їжджаються сюди з усієї України та близького зарубіжжя. Їх приваблюють найчистіше узбережжя Криму та підводні краєвиди. Нелегка ноша дайвера! — скажу я вам. Орієнтовна вага спорядження (костюмів, «грузового» пояса, балона з повітрям) — до 25 кілограмів. В Оленівці практично на кожному кроці — дайв-клуби. — Гарантувати вашу безпеку можуть тільки кваліфіковані спеціалісти, — розповідає керівник київського дайв-центру «Команда Екс» Ігор Горопаєв. — Наприклад, у якомусь дайв-клубі вартість занурення — 150 грн. А за 100 можна? — спитаєте. Можна! — скажуть вам. Отже, ваше життя коштує 100 грн. Отак за місяць сталося 2 трупи… І ніхто за це не відповідає. Тому перш ніж понадіятися на інструктора, попросіть у нього посвідчення і ліцензію. До речі, пірнальників-новачків професіонали називають «ліптонами»! Знайомий дайвер розповів, що вся ця процедура нагадує розрекламований рух для вимочування пакетика з чаєм «Ліптон» у чашці. З 25-кілограмовим тягарем новачка занурюють у воду на глибину до 6 метрів і «вимочують» якийсь час, поки той роздивляється у воді сірі скелі та крабів. І хоч, на перший погляд, задоволення за 200-250 грн. (включена оренда спорядження) сумнівне, багато з тих, хто вже спробував, просто «захворіли» дайвінгом і продовжують свої підводні мандри. Якщо ви не любитель підводних ігор і втомилися вилежуватися на сонечку, вам запропонують незабутні екскурсії заповідними територіями — урочищами Кастель, Джангуль та Атлеш. Унікальну систему являє собою Джангуль. Якщо на решті території клімат — степовий, то тут — середземноморський. І вчені досі не можуть пояснити причину таких метаморфоз. Також рекомендую відвідати гроти та скелі Тарханкута. Чого варта лише назва гроту «Подих диявола». Рух повітря тут відбувається таким чином, що воно виходить звідти зі свистом, наче подих якоїсь справді потойбічної істоти. Полігон замість оази На щастя, сьогодні ми можемо сповна насолодитися цією унікальною екосистемою. Хоча ще у 2007 році над мисом нависала страшна загроза перетворитися на полігон військ протиповітряної оборони, який мали перенести зі східного узбережжя Криму (там великий бізнес мав видобувати нафту). Спитаєте, що ж тут страшного? Описую ситуацію двома словами: місцевих мешканців відселяють, розміщують ракети великої дальності (до 270 км). З ракет, які вибухають над землею, виливається отруйне паливо. Прибережна територія встелена пористим ракушняком, через який паливо потрапляє в підземні джерела. На території сільради нема каналу, тож отрута потрапляє у підземні води. Вдихання отруйних парів призводить до різних легеневих хвороб… На щастя, великі гроші не перемогли спільних зусиль місцевої влади та журналістів, які забили на сполох і, звернувшись до Президента, захистили територію від вищеописаної перспективи. Тим часом найчистіше узбережжя Криму відпочивальники поволі перетворюють на сміттєзвалище. Поки ми їхали машиною на Атлеш, устигли сповна «насолодитися» степом, всіяним пластиковими пляшками та пакетами. На територію Оленівської селищної ради за курортний сезон прибуває до 50 тисяч чоловік. Оскільки міні-пансіонати не можуть їх усіх прийняти, туристи висаджуються прямо на березі. Все цінне безжалісно витоптується, випалюється, засмічується. Стоки від трейлерів, якими заставлений берег Караджинської бухти, зливаються в пісок за 20 метрів від моря. Тому двічі на рік дайвери організовують акцію «Тарханкут без сміття» і запрошують на допомогу всіх охочих. Так, цього року за травневі свята на наземній частині та під водою було зібрано близько 2 тонн сміття... Сезон у розпалі. Тарханкут чекає на... нове сміття. Чи, може, на істинну любов до природи?!