Хто поверне лікарняне і недораховані гроші?

Конфлікт між роботодавцем і найманим працівником набирає обертів У редакцію звернулася лучанка Валентина Терпелюк, яка намагається відстояти права своєї серйозно хворої дочки. Жінка стверджує, що власниця перукарні, у якій її дитина працювала майже півроку, не виплачувала в повному обсязі зарплату. А суть у тому, що Аня Терпелюк була працевлаштована через службу зайнятості і мала дотацію, тобто держава щомісяця повертала роботодавиці заробіток дівчини, тож фактично підприємниця не витрачала на неї жодної копійки.

Звісно, керівниця перукарні все заперечує, тобто виходить її слово проти слова матері.

— Спочатку Аня за власні заощадження півроку навчалася у школі перукарської майстерності в Києві, — розповідає мама 23-річної дівчини Валентина Терпелюк. — Коли повернулася в Луцьк, стала на облік у міський центр зайнятості. Власниця перукарні «Азалія» Євгенія Космачова спершу взяла Аню на місячний випробувальний термін — подивитися, як вона робить манікюр і нарощує нігті. 6 червня 2008 року вона з моєю дочкою і центром зайнятості уклала трудовий договір.

Знаєте, дитина є дитина, той договір підписала, не читаючи, тож навіть не бачила суми зарплати. Вже згодом у копії я побачила, що зарплата була записана 800 гривень на місяць. За червень, за словами Валентини Володимирівни, Аня отримала 400 гривень, бо працювала неповний місяць, за липень — 168 гривень, за серпень — 140.

Як стверджує мама, власниця перукарні пояснювала її дочці, що зараз сутужно з грішми, але пізніше вона доплатить. Дівчина мирилася з цим, бо не хотіла втратити роботу.

— А в листопаді сталася біда, — продовжує Валентина Терпелюк. — Третього числа Аня повернулася з роботи, наступний день у неї був вихідний. Зранку четвертого вона пожалілася, що погано бачить. Ми відразу поїхали в міську лікарню, там діагностували складне запалення сітківки. На лікування направили в обласну лікарню, де Аня пролежала з 5 по 14 листопада. Певний час лікарі не могли встановити причину хвороби, а коли зробили розгорнуту томографію, з’ясувалося, що у дочки важке захворювання легенів, яке дало ускладнення на зір. Аню перевели у тубдиспансер, де вона знаходиться і досі, бо перебувати у стаціонарі треба мінімум 10 місяців.

Матір між роботою і відвідинами дочки у лікарні паралельно почала оформляти субсидію, бо піврічний термін попередньої уже пройшов. Треба було надати довідку про заробітну плату доньки. Валентина Володимирівна пішла до Євгенії Космачової. Та видала довідку про доходи, у якій чорним по білому значилося: Анні Терпелюк за період з червня по жовтень 2008 року нараховувалась зарплата в сумі 800 грн., з якої видача становила 698 грн. 22 коп. з вирахуванням податків і страхових внесків.

Матір була шокована, адже Аня приносила додому мізер. Водночас власниця перукарні пояснила жінці, що, мовляв, із зарплати її дочки вираховувала витрати на матеріали, на воду, на оренду приміщення. Обурена незаконними діями бізнесменки, Валентина Терпелюк звернулася у Луцький міський центр зайнятості. Звідти 31 грудня прийшла відповідь: «15 грудня 2008 року спеціалістами міського Центру зайнятості була здійснена перевірка достовірності поданих даних на покриття витрат, понесених роботодавцем-підприємцем Космачовою Є. В. на вашу заробітну плату (Валентина Володимирівна спочатку писала заяви від імені дочки, на що мала доручення). У ході звірки даних про фактичні витрати роботодавця на оплату праці працівників, влаштованих за направленням державної служби зайнятості з наданням дотації, документальних розбіжностей не виявлено».

Жінка все ж хотіла відстояти інтереси дочки, тому написала заяву у міліцію. Звідти матеріали справи передали у міську прокуратуру. 12 січня 2009 року прийшла відповідь за підписом першого заступника прокурора Луцька Миколи Біляка, в якій зокрема зазначено, що в ході перевірки книги нарахування заробітної плати за 2008 рік підтвердилося, що протягом червня-жовтня Аня отримувала прописаний у трудовому договорі оклад, а за кілька днів листопада (до моменту втрати працездатності) фізична особа-підприємець нарахувала їй ще 196,38 грн.

Висновок прокуратура зробила такий: «Згідно з інформацією Територіальної інспекції праці у Волинській області, спеціаліста якої було залучено під час розгляду вашого звернення, встановлено, що перевіркою додержання вимог трудового законодавства ФОП Космачовою Є. В. порушень у частині нарахування заробітної плати не виявлено.

Встановити розміри виплаченої заробітної плати протягом червня-жовтня не виявилось можливим, оскільки чинним законодавством не передбачено ведення фізичними особами-підприємцями зарплатних відомостей. Враховуючи вищенаведене, … підстав для прокурорського реагування на даний час не вбачається». У березні Валентина Володимирівна вже пише заяви у Територіальну інспекцію праці в області і в прокуратуру зі скаргою, що Космачова не приймає листки непрацездатності її дочки, за якими Фонд соцстрахування з тимчасової втрати працездатності мав би оплачувати дівчині лікування.

З Держінспекції праці прийшла несподівана відповідь: мовляв, її посадові особи у цій справі не проводили жодних перевірок. Інспекція праці посилалася на все той же «зошит, у якому підприємець проводить нарахування заробітної плати в розмірі 800 грн.». Далі посадовці, дослідивши табель обліку робочого часу, встановили, що Аня в листопаді була відсутня на роботі без поважних причин два дні (3 і 4 числа), тому зарплати їй за цей місяць не нараховано, а згадані 196 гривень — лікарняне за 5-17 листопада, яке ще не виплачене. Наступні листки тимчасової непрацездатності, як повідомила Інспекції власниця перукарні (з висновку перевірки від 23.03.2009р.), їй ніхто не передавав.

Інспекція зробила висновок, що підприємець Євгенія Космачова, не оплачуючи лікарняне, порушила вимоги закону про загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Прокуратура з цим погодилася і винесла керівниці «Азалії» припис про негайне усунення порушень.

Щоб бути об’єктивними, ми вирішили зателефонувати Євгенії Космачовій.

— Аня прийшла до мене на роботу, вже будучи хворою, — почала розмову Євгенія Василівна. — Два місяці працювала взагалі без санітарної книжки, а коли я наполягла, щоб принесла, вона надала підроблену, в якій за всіма показниками була здоровою. Хоча я знаю, що вона хворіла, бо власник гральних автоматів, на яких Аня раніше працювала касиркою, підтвердив це. Коли я поставила питання про звільнення, дівчина лягла в лікарню. Щодо оплати праці, чого вимагає пані Терпелюк, то я можу одне сказати, — я нікому нічого не винна. Якби були проблеми, то вони виникли б набагато раніше, коли дівчина ще в мене працювала, а не тепер, коли лягла в лікарню. Лікарняне, не заперечую, буде виплачуватись. Але за наклеп і зіпсовану репутацію моєї перукарні я подала на Валентину Терпелюк до суду.

Ми поцікавились у директора закладу про приписи Територіальної інспекції праці і прокуратури, які зобов’язували її виплатити манікюрниці лікарняне. Євгенія Космачова відповіла, що жодних приписів їй ніхто не приносив і не присилав, тож вона не знає, про що йде мова. Невідомо, чим закінчиться ця паперова тяганина, але крапку у справі однозначно мають поставити правоохоронні органи.