Шлюб за контрактом — це норма життя чи страхування майбутнього?

18 червня 2009, 15:32

Джерело: Відомості

Гроші розбивають шлюби частіше, ніж коханці чи несумісність характерів. Причому, що бідніша родина, то гостріші фінансові суперечки. Тоді як те, хто купує харчі, а хто платить за квартиру чи навчання дітей, можна визначити, підписавши шлюбний контракт. Поле для суперечок значно звужується на період шлюбу і на випадок розлучення воно менш травматичне. Та коли для Заходу шлюбний контракт — норма, романтичні українці вважають це ледь не блюзнірством. Це при тому, що наші батьки сповідували рівноправність і самостійність партнерів. Підписання шлюбного контракту могло б попередити руйнування багатьох родин. Саме так вважає Анастасія, юрист за фахом. Каже, що одного невдалого шлюбу їй вистачило для того, щоб виважено підійти до свого майбутнього та до майбутнього своїх дітей. — Я полюбила вдруге чоловіка, який на 4 роки молодший від мене. Вирішили одружитися. Заключити шлюбний контракт була моя ідея, а він одразу ж запротестував. Мовляв, сьогодні любиш, довіряєш, а завтра будеш думати про розлучення? Та я керуюсь зовсім іншим принципом — свідомістю, а не почуттями. У мене є двоє дітей від першого шлюбу. Я не хочу ризикувати їхнім майбутнім, бо зі доров’ям не все гаразд: вирізали одну нирку, і це може призвести до інвалідності. Ми всі проживаємо в двокімнатній квартирі. У батьків також є будинок, який, зрозуміло, успадкую я. Не впевнена, що за десяток років життя ще не підкине якихось сюрпризів. За 3 роки перебування в новому шлюбі за контрактом Анастасія зізнається, що відносини дещо змінилися… у кращу сторону. Розповідає, що кілька разів велася мова про анулювання договору (кохання ж не пройшло, для чого жити за «правилами»?). Та згодом все стало на свої місця, чоловік «зняв маску» і показав справжнє обличчя: люблячого, розуміючого і доброго сім’янина, у якого вже шлюбний контракт не трактується як прояв недовіри. — Існування такої форми регулювання стосунків між подружжям, як шлюбний контракт, зовсім не значить, що до його появи у цій сфері панував цілковитий безлад, — каже Тетяна Ариванюк, нотаріус, кандидат юридичних наук. — Існує чинне українське законодавство, яке, власне, й регулює майнові відносини між подружжям. Проте визначені норми не завжди дозволяють справедливо вирішити майнові непорозуміння. Так, згідно із законом, усе нажите за час подружнього життя майно чоловік та дружина ділять порівну. Якщо чоловік, перебуваючи у шлюбі, створив фірму чи придбав акції успішного підприємства, а дружина тринькала гроші на дорогий одяг чи ресторани, у разі розподілу майна після розлучення і фірму, і акції все одно поділять навпіл. Тому щоб уникнути такої несправедливості, укладають шлюбні контракти, в яких подружжя саме вирішує, як розділити майно чи забезпечити майбутнє для дітей. В угоді можна передбачити все, що стосується різноманітних сторін життя сім’ї: передати майно у власність, надати кошти на утримання одного з батьків, створити умови для належного виховання дітей, покарати за подружню невірність (компенсація моральної шкоди) та інше. За кордоном шлюбний контракт — це порятунок для багатих і шанс для бідних, адже після розлучення чоловік, приміром, свої статки не втрачає, а дружина отримує чималу частку його майна як компенсацію, — зазначає Тетяна Ариванюк. — Натомість в Україні, і на Волині зокрема, шлюбних контрактів укладають вкрай мало. За п’ять років (саме 1 січня 2004 року набрав чинності новий Сімейний кодекс) в нотаріальних конторах області заключили 23 контракти, тоді як за 5 місяців 2009 року тільки у нашій нотаріальній конторі подружжя підписало 5 договорів. — Люди, на жаль, не до кінця розуміють важливість та необхідність шлюбних контрактів, — переконаний Віталій Ковтуненко, суддя Луцького міськрайонного суду. — Якби подружжя частіше їх укладало, то вдалось би уникнути багатьох проблем, розподіляючи майно після розлучення. У моєму впровадженні справ за шлюбними контрактами не перебувало. — Для нас шлюб насамперед це — любов, довіра і взаєморозуміння, — запевняють Олег та Мар’яна — пара, яка нещодавно одружилася. — Укладання шлюбного контракту може свідчити про неготовність стати подружжям, про відсутність довіри одне до одного, страх перед майбутнім спільним життям. Шлюбний контракт — свого роду «перестраховка», підписуючи яку люди заздалегідь налаштовують себе на невдалі стосунки. А ми хочемо жити без паперових формальностей, довго і щасливо. І ніхто в іншому нас не переконає, навіть батьки (саме вони були ініціаторами шлюбного контракту). Звичайно, згідно з українським законодавством, особисті стосунки шлюбна угода не визначає, лише майнові, зазначає нотаріус Тетяна Ариванюк. А якщо раптом життя не складеться? І коли справа дійде до реального розлучення, хтось буде казати, що його пограбували, обдурили, залишили ні з чим. Судової тяганини не уникнути. При наявності шлюбного договору не потрібно буде з’ясовувати, хто й скільки кому винен. І тим паче — хвилюватися про квартиру в центрі міста, заміський особняк, колекцію творів мистецтва чи гроші на банківському рахунку. Є контракт, у якому все передбачено. Прикро, що деякі заможні люди укладають шлюбні контракти лише для задоволення власних амбіцій і страхування свого життя. Тетяна Олексіївна розповіла, що до неї зверталася одна пара: чоловік-бізнесмен років 35 і молода вагітна 16-річна дівчинка. Чоловік у шлюбному контракті хотів передбачити, що в разі розлучення усе майно буде належати тільки йому, мовляв, усі статки, набуті за стільки років, він нажив сам і не хоче віддавати їх ні майбутній дружині, ні дитині. — Я відмовила в укладанні такого договору, який би ущемляв інтереси одного з подружжя, — каже нотаріус. — Тим паче, що дівчинка — сирота, знаходиться під опікою. І документ, за законом, мав підписувати опікун (це ж яку роботу треба було провести, щоб поставити підпис під таким документом? — авт.). Але, думаю, що той чоловік знайшов вихід із ситуації, звернувшись в іншу контору. Це — аморальний вчинок, який особисто для мене неприйнятний. Звичайно, шлюбний контракт — це вирішення багатьох питань сімейного життя, закон для обох сторін. Але хтось, не тямлячи себе від кохання, просто не здатен думати про це, іншим — ділити нічого, а хтось, може, й має гроші та владу, але покладається на «альтернативні» важелі у вирішенні родинних непорозумінь. Більшість, очевидно, ще просто не співвідносить таке поняття, як шлюбний контракт із вітчизняною правовою дійсністю. Та ніхто не застрахований від того, що колись почуття охолонуть, статки — зростуть, але… буде вже пізно.