Безвізовий режим між Україною і Євросоюзом може бути прийнятий у найближчому майбутньому

Україна і Євросоюз почали переговори про лібералізацію візового режиму ще в грудні 2008 року. У травні нинішнього року сторони домовилися про надання Україні Плану дій, який повинен був відповідати «дорожнім картам», наданим раніше країнам Західних Балкан. З тих пір країна завмерла чекаючи цього документа.

І от, напередодні стало відомо, що саміт Європейського Союзу, який стартував у Брюсселі, може підтримати надання Плану дій по скасуванню віз для України. Зокрема у проекті висновків саміту є окремий пункт, присвячений саміту ЄС-Україна, який повинен відбутися 22 листопада цього року.

Втім навіть беззаперечне виконання вимог Плану дій не буде означати автоматичне скасування віз для українців при поїздках у Європу. «Рада підкреслює, що не буде автоматизму в цьому процесі, і прогрес у виконанні контрольних показників уважно оцінюватиметься й закріплюватиметься рішеннями Єврокомісії й Ради», говориться у висновках про «Східне партнерство», прийнятих Радою іноземних справ ЄС на засіданні в Люксембурзі. Процес оцінки умов для введення безвізового режиму повинен вступити в операційну фазу на базі Плану дій, що визначає всі технічні умови, яким повинна відповідати Україна.

При цьому в документі сказано, що План дій для України буде двофазним і міститиме два типи контрольних показників: попередні показники в сфері рамкової політики (законодавство й планування), які, у свою чергу, прокладуть шлях для забезпечення відповідності більш специфічним показникам у сфері ефективної й постійної реалізації законодавчих змін на практиці.

Разом з тим, результат самого саміту Україна-ЄС перебуває під сумнівом. Політичний аналітик Інституту Євроатлантичного співробітництва Володимир Горбач стверджує, що недемократичні місцеві вибори можуть стати причиною негативної резолюції Європарламенту по Україні й призвести до фіаско. Отже, українська влада не одержить того, на що вона дуже розраховує.

Але уряд однаково продовжує вірити в успіх. Можливо, тому, що про гарантовану чесність і прозорість майбутніх виборів заявляють представники практично всіх галузей влади.

Прем’єр-міністр України Микола Азаров сподівається, що найближчим часом Україна і ЄС погодять дії щодо введення безвізового режиму. За його словами план дій уже готовий і перебуває на розгляді 27 країн — членів ЄС. «Для того, щоб 22 листопада керівництво ЄС на саміті оголосило, що такий план дій ухвалюється, необхідно єдине — згода всіх 27 країн... Сподіваємося, що все-таки 22 листопада на саміті таке рішення буде прийняте», — підкреслив він.

Крім того, за словами Прем’єра, Польща, Естонія й Фінляндія підтримують введення безвізового режиму з Україною, але деякі країни ставляться до цього з обережністю, побоюючись росту нелегальної міграції.

Тут варто відзначити, що, згідно зі статистикою, українців у Європі не так уже й бояться. Відсоток відмови у видачі віз українцям країнами Євросоюзу наближається до 3%. І це дуже гарний показник, оскільки кількість відмов у видачі віз є одним із ключових «неписаних» критеріїв при розгляді можливості впровадження безвізового режиму. «Є критерій в 3%, якщо він менший, то держава розглядається як реальний кандидат у безвізовому діалозі. Ми сьогодні перебуваємо на порозі досягнення цього важливого критерію», — заявив із цього приводу заступник Міністра закордонних справ України Павло Климкін.

Так що безвізовий режим потихеньку наближається. Звичайно, до Євро-2012, як мріється Азарову, він навряд чи буде введений. Але, принаймні, це цілком може трапитися в недалекому майбутньому.

Обнадіює й те, що інформація відносно того, що розширення Європейського Союзу за рахунок прийняття в нього нових країн у найближчі 10 років не буде, виявилося непорозумінням російських ЗМІ.

Лист, складений міністрами закордонних справ Швеції Карлом Більдтом і Польщі Радославом Сікорським, Україну насторожив. Тим часом у документі немає згадувань про неможливість розширення ЄС на Схід. Навпаки, за інформацією українських видань, у ньому міститься натяк на можливість членства тих країн-сусідів ЄС, які є європейськими. Головна його ідея — змінити принцип виділення країнам-сусідам коштів з бюджету ЄС, розділивши програми для південних і східних держав.