Ціна любові до влади

Або чому депутати так легко змінюють політичні уподобання

Нинішня коаліція без підтримки так званих «тушок» ніколи би не існувала, бо фракції, які її сформували, нараховують лише 219 депутатів. Журналіст «Української правди» Сергій Лещенко систематизував інформацію про те, що отримали «тушки» за свою політичну гнучкість. Існує щонайменше два види мотивації депутатів для переходу в коаліцію. Перший — це уникнення кримінальної відповідальності. Другий — можливість заробити: або напряму, коли з тіньової каси «тушка» отримує зарплату, або в спосіб призначення своїх людей на корисні посади. Для публіки це називається благородно: «отримати можливість реалізуватися на державній службі».

«Українська правда» нарахувала серед перебіжчиків щонайменше чотирьох, які могли розглядати членство в коаліції як спосіб владнання питань із законом. Це — Давид Жванія, Олександр Шепелєв, Станіслав Довгий, Олександр Омельченко.

Справа Жванії. Слабке місце колишнього «самооборонця» Давида Жванії — це його паспорт. В останні роки влади Ющенка слідство по справі отруєння цілеспрямовано займалося громадянством президентського кума. Глава секретаріату Віктор Балога, щоби отримати інформацію про паспорт Жванії, навіть писав листа до свого грузинського колеги. Питання стосувалося радянського паспорта Жванії XIX-ТИ №500353, начебто виданого 15 серпня 1990 року відділом внутрішніх справ Ісанського району Тбілісі, який він в 1994 році долучив до заяви в Радянський райсуд Києва для встановлення безперервного проживання в Україні. Зрештою, 14 серпня 2008 року було отримано відповідь Міністерства юстиції Грузії, де вони повідомляли, що не володіють інформацією про видачу такого паспорта.

Якби нова влада розгорнула кримінальне переслідування Жванії, це означало би для нього втрату депутатства, оскільки на момент набуття мандату він не мав би справжнього громадянства.

Справа Шепелєва. Депутат-перебіжчик від БЮТ Олександр Шепелєв проходить по справі Сергія Щербини, колишнього тимчасового адміністратора «Родовід Банку», капіталізованого урядом Тимошенко. Як встановило слідство, «після призначення на посаду тимчасового адміністратора «Родовід Банку», Щербина вступив у попередню змову з групою невстановлених досудовим слідством осіб для вчинення злочину — розтрати чужого майна (коштів «Родовід Банку») в особливо великих розмірах, повторно, на користь третіх осіб — громадянки Галини Шепелєвої та ТОВ «АК Інжиніринг».

Згідно з актом Головного контрольно-ревізійного управління України, за цим епізодом діями Щербини було завдано збитків банку на 40,9 мільйона гривень.

Ці кошти він спрямував на оренду і ремонт будинку в центрі Києва по провулку Рильського, 4, який належав дружині Шепелєва. Справа порушена СБУ, і глава служби Валерій Хорошковський навіть пообіцяв притягнути до відповідальності неназваного ним депутата. Очевидно, мова ішла про бютівського перебіжчика. Але чи втілить СБУ цей задум — це буде справжнім екзаменом на тему, чия вага в політичній Україні сьогодні є більшою — Хорошковського чи фантомного «Юри Єнакіївського», підтримки якого шукав Шепелєв.

Справа Довгого. Підстави переживати за свого сина має депутат від «НУ-НС» Станіслав Довгий, який вступив до коаліції в момент її створення. 2 вересня Печерський райсуд видав санкцію на обшук в квартирі, де зареєстрований Довгий-молодший.

Підстава — з метою вилучення підроблених документів, чорнових записів, бланків фіктивних підприємств, їх печаток, штампів, що використовувались при відчуженні з муніципальної власності акцій ВАТ «Київводоканал» та ВАТ «Київгаз».

Генпрокуратурою було порушено справу за фактом службової недбалості посадових осіб Київської міської ради. Однак згодом генпрокурор Медведько заявив, що проводити обшук немає сенсу через витік інформації — постанову розмістили у державному реєстрі судових рішень напередодні проведення самих слідчих дій в помешканні Довгого-молодшого.

Справа Омельченка. Екс-мер Києва, ще один депутат від «НУ-НС» Олександр Омельченко ходить під кримінальною справою про смерть пішохода, що загинув під колесами його машини. У письмовому поясненні Омельченка сказано, що рухався він зі швидкістю 70 км/год., як раптом перед його автомобілем несподівано з’явилася людина. Причому сталося це в забороненому для переходу місці. Хоча «Магнолія-ТВ» з посиланням на свідків стверджувала, що чоловік переходив дорогу по «зебрі».

У такому разі Омельченку загрожувала би тюрма — від 3 до 8 років ув’язнення, які, наприклад, шиють водію «швидкої допомоги» з кортежу Януковича. Але у підсумку прокуратура Києва погодилася з рішенням Голосіївського райвідділку міліції про закриття справи за фактом ДТП, тому що міліція не знайшла в діях водія — Олександра Омельченка — складу злочину. А гарантією подальшої недоторканості Омельченка є його участь в коаліції.