Закриття «секонд-хендів» погіршить життя українців

Уже в наступному році цілком можливо, що українці не матимуть доступу до магазинів із написом «Секонд-хенд». Їх зачинять на виконання урядової програми. Виявляється, щоб відновити діяльність занедбаної легкої промисловості в Україні, на думку урядовців, варто припинити торгівлю секонд-хендом. Саме у ввезенні другосортного вбрання вбачається реальна загроза витісненню вітчизняних товарів.

Нещодавно Прем’єр Микола Азаров повідомив, що в останнє десятиріччя Україна практично втратила власну легку промисловість, тому, щоб її підтримати, Кабмін має намір скасувати сплату податку на прибуток підприємствам, які працюють у цій галузі, та перекрити канали ввезення одягу «з других рук». Бо ж, як з’ясували в Державному комітеті підприємництва, щорічно на територію України ввозять по два кілограми секонд-хенду на людину. Така статистика не дає спокійно спати чільнику Держкомпідприємництва Михайлові Бродському. Він підготував відповідний законопроект і навіть підрахував, що за умови виробництва в Україні такої кількості одягу та взуття, яку імпортують гуманітарною допомогою, прибуток становив би більше 20 мільярдів гривень.

Але почнімо з того, що в нас немає де і як виготовляти одяг. Колишні об’єкти легкої промисловості простоюють та чекають на багатого дядечка, який вклав би гроші та переобладнав їх на супермаркет чи автозаправку. Україна навіть з точки зору інвестицій в легку промисловість бідненько виглядає, бо одразу виникає запитання: «А що в них там шиють?». В Червонограді — шкарпетки, у Львові — сяке-таке взуття, та ще дитячий одяг в кількох областях. Ось так одягненими нас бачать урядовці. Головне, що вітчизняне, не імпортне. Відтак, у новому році ходитимемо в одязі українського виробника — хай живе «ширпотреб»!

Як би там не було, а статистика свідчить про те, що добра половина населення одягається на стоках та магазинах «Секонд-хенд». І не тому, що хочеться доношувати чиєсь вбрання, а в силу матеріальних статків. Точніше, нестатків. Середньомісячна заробітна плата волинян складає трохи більше 1,5 тисячі гривень, по Україні ця цифра становить 2367 гривень. Відніміть плату за комунальні послуги, витрати на продукти харчування, щоденний проїзд, і на придбання нового одягу залишаться копійки. Товари польського чи турецького виробництва сьогодні по кишені вже не кожному представнику так званого середнього класу.

Продавці та власники магазинів поношеного вбрання кажуть, що замість того, щоб покращувати рівень життя людей, уряд позбавляє їх можливості купувати недорогий одяг. Але перспективи нікого не лякають.

— Секонд-хенд ніколи не складав конкуренції ні вітчизняній, ні імпортній продукції. Ці речі взагалі стоять на ряд нижче, тут порівнювати навіть не варто. Про урядові наміри можу сказати одне: це повна маячня та безглуздя! Яким чином «гуманітарка» може заважати розвитку легкої промисловості?! — обурено зауважила продавчиня в одному з луцьких магазинів вбрання секонд-хенду.

Поспілкувавшись з продавцями другосортного одягу на місцевих ринках, «Відомості» виявили, що відсотків 60 лучан доношують одяг, привезений з-за кордону. І якщо колись його купували невибагливі клієнти, то тепер рядами «гуманітарки» ходять вишукані модниці та аж ніяк не бідні люди. Асортимент великий, вибрати є з чого, а в умовах кризи придбати практично нову куртку за сотню гривень за щастя кожному.

25-річна лучанка Світлана постійно купує речі на стоках чи у секонд-хендівських магазинах. Причому робить це протягом останніх кількох років.

— Я не те що фанатію від чужого одягу, просто з моєю заробітною платою в тисячу гривень іншого виходу не бачу. Ціни ростуть, а зарплат ніхто піднімати не думає. Азаров зі своєю компанією розкошують і тільки й роблять, що пишуть постанови, а чим і на що живе народ, їм не цікаво! Навіщо далеко ходити, наведу особистий приклад — я можу купувати нові речі раз на півроку, якщо у цьому є нагальна потреба. Багато моїх знайомих вдягаються на секонд-хенді і нічого поганого чи сороміцького в цьому немає. Хоче уряд заборонити продаж «гуманітарки», хай спробує, але тоді народ місяцями відкладатиме гроші на елементарні речі, — зауважила пані Світлана.

Два роки тому попередній уряд хотів заборонити імпорт секонд-хенду, але, на щастя, тим посадовцям вистачило розуму розмежувати, що можна ввозити, а що ні. Під заборону не потрапили товари гуманітарної допомоги та стоковий одяг — новий, уцінений чи нереалізований під час сезонних розпродажів. Тоді Кабмін заборонив лише ввезення в Україну товарів, що були у використанні, на умовах давальницької сировини, тобто для переробки на підприємствах. З цим були проблеми, бо багато таких товарів потрапляли у продаж. Чи вдасться цього разу депутатам узаконити проект Бродського, який сміливо можна назвати початком «огоління» українців, покаже час. Яким чином від цього виграє придушена легка промисловість, буде цікаво подивитися.

Ірина КОСТЮК