Пес Жорик наркотиків ще не виявляв

4 червня 2009, 15:02

Джерело: Відомості

Маленького чорного ягдтер’єра, зовні схожого на таксу, важко назвати бойовим собакою, а тим паче таким, що служить на кордоні. Але саме малі породи останнім часом все інтенсивніше використовують для охорони державних рубежів. У чому їх переваги і як живеться братам нашим меншим на службі у військових, ведемо мову з інструктором відділення активних заходів по боротьбі з наркотрафіком, прапорщиком мобільної прикордонної застави «Луцьк» Миколою Маргасюком. Його тут вважають найкращим кінологом. Микола Володимирович проходив службу у єдиному в Україні кінологічному центрі прикордонної служби, що знаходиться у Великих Мостах Львівської області. Про підготовку пошукових і спеціальних собак він знає майже все. До недавнього часу мав справу з великими породами — вівчарками. Як правило, саме їх використовують у службі на кордоні, однак тепер він виховує пса малої породи — ягдтер’єра. Це мисливська собака класу норних, яку доречно застосовувати для пошуку наркотичних, психотропних, вибухових речовин. Жорика, саме так кличуть собаку, Микола Маргасюк купив у 8-місячному віці, тепер йому 2 роки. — Зазвичай у кожне відрядження на кордони з Польщею-Білоруссю має виїжджати два інструктори із собаками. У великих фурах, коли везуть, наприклад, будматеріали, — розповідає Микола Володимирович, — відстань між шарами незначна, тому вівчаркам не під силу відшукати там заборонені речовини, а маленькі породи справляються. Поки що Жорик наркотиків не виявляв. Однак був випадок, коли на одному з пропусків, коли я відпустив його погуляти, пес почав обнюхувати легковий автомобіль, що стояв неподалік, і облизався. Зазвичай він так робить, коли чує запах їжі. Ми оглянули машину і виявили у ній 250 кг контрабандного м’яса. — Кажуть, собакам дають невеликі дози наркотиків, щоб привчити до запаху? — Такий метод справді колись використовувався, — пояснює кінолог. — Однак він є неефективним. Собака стає наркоманом і через рік-півтора втрачає нюхові властивості, оскільки в нього згоряють носові шляхи. Так само відбувається у людей-наркоманів. Дресирування має проходити у вигляді гри. Кладу, наприклад, м’ячик із певним запахом, і собака його шукає. Як правило, пса налаштовують на один запах. Але перед цим у мене була собака- універсал — вона шукала людей на місцевості, у машинах, наркотики і вибухові речовини. Але вона вже старенька, років 7. То я її забрав додому. Багато ми з нею об’їздили презентацій, показових виступів. А цей ще молоденький, — киває головою на Жорика, — він ще своє покаже. — Перепрошую, хіба 7 років — це вже стара собака? — Старіють собаки так само, як і люди, від психологічної давки, постійних неврозів. Адже дресирування — це великий стрес для пса. Інколи від сильної нагрузки у собаки можуть на шкірі з’явитися екземи. Порівняйте домашнього собаку років 10 і нашого 4-річного — одинакові. Є собаки, що вже у 6 років втрачають свої нюхові властивості, а часом служать і до 12. Кожне півріччя проводяться збори, щоб перевірити службові якості собак. Якщо є сумніви, відправляємо у кінологічний центр для повторної перездачі іспитів. Якщо собака їх проходить успішно, використовуємо далі. Нещодавно Микола Васильович відвідав польське місто Любай, де переймав досвід кінологічної служби у сусідів. Каже, що особливої різниці у вихованні собак там не побачив, хоча методики дещо відмінні. На його думку, наші навіть досконаліші. А от щодо утримання собак та їх годування поляки нас випереджають. Наприклад, у них пси споживають м’ясо першого ґатунку, курятину, тоді як у нас — другого, в основному конину. Хоча, як запевнив Микола Маргасюк, це на професійні якості собаки аж ніяк не впливає. Але умови утримання після поїздки до Польщі у Луцькому прикордонному загоні вирішили змінити. Адже до сьогодні тут стоять вольєри ще радянських часів, вони надто великі і незручні, до того ж економічно невигідні. Самих кінологів у прикордонній службі Польщі менше — близько 60-70 чоловік, у нас же їх більше 100. Підбір собак також вирізняється. У них нема розплідників, а в Україні є такий у Великих Мостах. Поляки дають оголошення у газети про те, що йде закупка службових собак. Їх випробовують, якщо пес не підходить — його повертають власникові. За чотирилапого друга при цьому викладають від тисячі до півтори тисячі доларів. Всі вони вважаються державними, у нас же є власні собаки. До прикладу, герой сьогоднішньої публікації Жорик. Його прапорщик Маргасюк придбав за власні кошти у мисливців.