Українській мові при нинішній владі загрожує вимирання

Відсутність у російської мови статусу державної компенсується відчутнішою її присутністю в усіх сферах громадського життя порівняно з українською. У цілому по країні в усіх сферах громадського життя, крім освіти, реклами та кінотеатрального прокату, домінує російська мова. У багатьох сферах присутність української є вкрай низькою (як-то на ринку журналів, в Інтернеті, музичних радіостанціях) або тяжіє до нуля, як-то в бізнес-спільноті, сфері послуг, індустрії розваг та шоу-бізнесі, відеопрокаті тощо.

Про це свідчать статистичні дані, зібрані в Мовному балансі-2, який віддзеркалює співвідношення двох найпоширеніших мов - української та російської - в різних сферах громадського та приватного життя.

Баланс складено на основі перепису населення 2001 року, соціологічних досліджень та статистичних даних, отриманих від державних органів та установ, громадських організацій та професійних спілок, а також на базі експертних оцінок. Мовний баланс оприлюднив його автор віце-президент Української ліги із зв'язків з громадськістю Олег Медведєв.

Українське суспільство складається з трьох великих мовних спільнот: україномовних, російськомовних та білінгвів (двомовних). 36% громадян у родині спілкуються лише українською мовою, 36% - лише російською, а 27% залежно від обставин користуються або українською, або російською. Відтак, українську та російську мови в цілому практикують по 63 % громадян. За паритетної чисельності мовно-практикуючих спільнот („українофонів" та „русофонів"), за істотної переваги тих, хто рідною вважає українську мову, реальна її присутність у більшості сфер є нижчою 50%, рівно як і нижчою від рівня поширеності російської мови.

В цілому рівень поширеності та використання української мови не відповідає ані етнічному розподілу населення на українців чи росіян (77,8% на 17,3%), ані кількості громадян, які відповідно вважають рідною українську чи російську мови (67,5% на 29,6%), ані реальній мовній побутовій практиці, коли приблизно рівна кількість людей вживають українську та російську мови.

У сфері державного управління українська мова переважає як письмова принаймні на центральному рівні. Після зміни влади російська стала робочою мовою органів центральної влади та управління. Ціла низка міністрів та працівників адміністрації Президента не володіють українською мовою, не практикують її на публічних заходах, а тим більше в процесі повсякденної роботи.

40,5% громадян звертаються до чиновників переважно українською мовою, 39% - переважно російською, 16,4% - обома мовами рівною мірою. Чиновники зазвичай відповідають: 37% - переважно українською мовою, 32,5% - переважно російською, 26,8% - обома мовами рівною мірою. На Сході та Півдні у сфері спілкування державних службовців з громадянами домінує російська. Категорично не відповідають дійсності твердження, ніби російськомовні громадяни в умовах чинного мовного законодавства не мають можливості відстоювати російською мовою свої інтереси перед державою.

У навчальному процесі в дошкільних, загальноосвітніх, професійно-технічних та вищих навчальних закладах, крім великих міст Сходу та Півдня, переважає українська мова. Перевага української в навчальному процесі не означає її домінування в освіті як публічній сфері, позаяк у виховному процесі та позанавчальному спілкуванні навіть в україномовних школах поширеною є російська.