Подорожчання хліба, очевидно, не уникнути

Нині тільки й мови, що про подорожчання продуктів, зокрема й хліба. Хоча чиновники й запевняють, що для підвищення цін немає підстав, хлібопекарі переконані в протилежному. Про те, як живеться у нинішніх умовах пекарням, «Відомості» досліджували на прикладі ВАТ «Володимир-Волинський хлібозавод».

Завод є одним з ветеранів хлібопекарської справи в області, він діє уже 65 років. За цей час його спіткало чимало проблем, проте ситуації, щоб все дорожчало такими темпами, за словами голови правління ВАТ «Володимир-Волинський хлібозавод» Наталії Поліщук, ще не бувало.

— Як можна втримати ціну на хліб, коли борошно на 21% дорожче, ніж було до 15 липня? — ділиться Наталія Поліщук. — Вартість однієї тонни вищого ґатунку становить 2080 грн., перший ґатунок — 1900 грн. Та ринкові ціни ще вищі. Той же перший ґатунок може коштувати й 2700 грн. за тонну. Для хліба «елітних» сортів та булочних виробів ринкова ціна борошна — 2400-2700 грн. проти попередньої ціни 1500-1650 грн. за тонну.

За всіма законами логіки, вартість хлібопродукції таки має зрости, і як мінімум на 21%. Жахливо й те, що в собівартості хліба питома вага борошна лише 30-40%. Інші ж інгредієнти, а особливо паливно-енергетичні затрати, охоплюють левову частку. Це є свідченням диспропорції та одним з основних показників при формуванні ціни на хлібовироби.

З усього сказаного виходить, що якщо не підняти ціну на хліб, то хлібопекарське підприємство може опинитися по шию в боргах. Як розповіла голова правління хлібозаводу, рентабельність їхньої праці й так на рівні 3-5%, тоді ж як для нормального функціонування хлібозаводу вона має становити хоча б 15%. Відтак лише на одному виді хліба, популярному «Володимир-Волинському», мають 160 тисяч гривень збитку. Певним порятунком в цій ситуації для хлібозаводу є придбана три роки тому енергоекономна піч. Проте вона призначена для випікання лише одного сорту хліба.

Наступний камінь спотикання для хлібозаводу — відсутність борошна для «елітних» хлібів та здоби.

— У мене кожен ранок починається з пошуку дешевого борошна, — ділиться пані Наталя. — В області нині вже й нема де купити. Володимир-Волинський КХП перебудовується для борошна на масові сорти хліба. КХП, в яких ми брали раніше, зараз запасаються зерном по нових цінах, вони не можуть навіть сказати, якою буде вартість нового борошна.

Ми маємо власний невеликий млин, могли б самі молоти борошно. Та, знову, те ж зерно нема де придбати. Ми навіть оголошення в газету давали, та ніхто на нього не відгукнувся, — бідкається Наталя Поліщук. — Певно, заготівельники хочуть перечекати, доки ціна на зерно не підніметься ще вище.

Домовитися з одним переробником про постійну доставку в нинішніх умовах нереально. Ситуація нестабільна, немає впевненості в завтрашньому дні. Як розповіла пані Поліщук, щоразу привозять іншу партію борошна, з інших млинів. Це викликає подвійне навантаження на лабораторію, адже щоразу доводиться пристосовувати це борошно до специфіки виробів заводу. Голова правління була б щасливою, якби борошно одразу мололи і готували під певні види хлібопродукції. Така практика поширена за кордоном.

Незважаючи на всі перепони, на заводі все ж печуть смачний хліб. Недарма ж він уже став символом міста і, за словами городян, є свого роду сувенірною продукцією. «Відомостям» вдалось побувати на виробництві й на власні очі переконатися, що в рецептурі лише натуральні компоненти.

— Щоб виготовити хороший хліб, потрібно 7-8 годин, та багато виробників хочуть прискорити цей процес, — розповідає головний технолог Лариса Луцюк. — Додаючи в тісто різні пресерви, які пришвидшують бродіння й ріст тіста, їм вдається скоротити цей час до двох годин. Як наслідок, отримують липкий хліб, який під час жування лишається на зубах. Ми ж працюємо, як і колись, витримуючи усі процеси від бродіння до випічки і використовуючи лише натуральну закваску.

Щодоби на заводі випікають 5-9 тонн хлібопродукції. Ще кілька років тому ця цифра була значно вищою. Проте несподівано на ринок Володимира-Волинського ввірвалися 9 виробників хліба. В магазинах міста можна побачити продукцію і Луцька, і Ківерець, і навіть Лукова. 5,5 тонни хліба йде на район та деякі населені пункти області. Нещодавно трохи вдалося налагодити поставку до Луцька. В обласному центрі у 14 магазинах продають хліб з Володимира-Волинського. Проте на прилавках його не завжди застанеш, оскільки замовлення невеликі. Загалом продукція Володимир-Волинського хлібозаводу покриває 5% ринку хліба в області.

Говорячи про можливі перспективи, Наталя Поліщук зазначила, що якби вдалося підвищити реалізацію, то можна було б розвивати додаткові вироби. Світові економічні тенденції свідчать, що 40% від прибутку повинні йти на модернізацію виробництва. Та на заводі так, на жаль, не виходить.

— Тільки ніби починає налагоджуватись, я думаю щось модернізувати. А тут раз — і обвал. Якби розширити ринок збуту, можна було б запустити всі п’ять ліній, нині ж працює лише три. Ми б в добу могли подавати до 25 тонн хлібобулочних виробів. Так само можна було б розширити й асортимент продукції. Хоча й нині ми випікаємо 52 види хлібобулочних виробів. З них 73% — це хліб масових сортів.

Отже, Наталія Поліщук зазначає, що вартість хлібобулочних виробів поступово мусить зростати. На продукцію Володимир-Волинського заводу обіцяє не піднімати ціну на вищий від економічно обґрунтованого рівень. Запевняє, що ситуацією не зловживатимуть, як і не робили цього раніше.

Ольга УРИНА