Гречаний каприз

Експерти радять населенню заспокоїтися: найстрашніше, що могло відбутися із гречкою, уже відбулося. Ціна досягла свого «економічно обґрунтованого» піка й почала знижуватися. До рівня ціни, яку народ у силах витерпіти…

Нема сенсу стверджувати, що гречана крупа є стратегічним продуктом для населення України, як, приміром, цукор або соняшник, з якого виробляється рослинна олія. В урядовому споживчому кошику (прожитковий мінімум) закладено всього 2 кг на рік. За даними статистики, середній українець щорічно з'їдає не більше 3-4 кг. Відверто кажучи, не найбільше вживана каша, але, як виявилося, улюблена.

Ситуація з гречкою, на думку експертів аграрного ринку, визрівала останні чотири роки. Її посіви в Україні постійно скорочувалися. Якщо в колишні роки гречка в нас завжди була про запас, то цього року, за даними Держкомстату, запаси висохли. Природно, навколо цієї крупи був створений ажіотаж, народ кинувся купувати гречку. Цим скористалися спекулянти. Ціни – зметнулися.

- Такого ніколи в Україні не було, щоб гречка була дорожча, ніж рис, - коментує ситуацію на ринку заступник генерального директора Української аграрної конфедерації Олександр Ярославський. - Але я певен, через кілька днів, може тижнів, ціна в роздрібі на гречку впаде. Тільки за пару останніх днів вартість знизилася на 3-5%.

- Однак до колишніх рівнів ціна на гречку вже не повернеться, - уточнює експерт аграрних ринків Українського клубу аграрного бізнесу Роман Сластьон. - Думаю, ціна для споживача нижче 9-10 гривень не опуститься.

Говорити про те, що гречана паніка була спровокована ззовні, немає ніяких підстав. За даними експертів, світовий ринок гречки обмежується продажем 1 млн. тонн у рік. Для порівняння – оборот рису – 300 млн. Особливо цінним продуктом гречку традиційно вважають у країнах колишнього Союзу. Сьогодні в їжу її вживають у країнах СНД, у Прибалтиці. А в Німеччину, наприклад, гречку завозять винятково для колишніх наших. Як корм на Заході її вважають однієї із найменш ефективних (найефективніша культура – цариця хрущовських полів - кукурудза). А для виробництва дуже вона примхлива.

- Аграрії гречку вважають дуже примхливою культурою, яка вимагає ретельного догляду, - говорить Роман Сластьон. - Якщо її обробити не тим хімікатом – може загинути бджола, яка запилює поле. Урожаю не буде. Зерно дозріває не одночасно, урожай збирають поетапно. Тому сільгоспвиробники воліють вирощувати пшеницю або кукурудзу.

У недавньому минулому закупівельні ціни на гречку були досить низькими. Набагато вигідніше було експортувати крупу за кордон. Так тільки там вона користувалася не особливим попитом, як розумієте. Принаймні, ще цієї весни аграрії продавали гречане зерно в Прибалтику по 4,5 грн. за кілограм. У Росії, тієї ж весни, виникла інша проблема – нестача запасів гречки. Ціни в росіян моментально зметнулися. Ми виручили сусідів, а потім виявилося, що й наш продзапас вичерпався. Підхльоснули ситуацію ще й прогнози на майбутній урожай: через аномально спекотне літо втрати аграріїв склали 15-20%.

- В 2009-2010 рр. уряд недостатньо підтримувало сільгоспвиробника, - вважає Олександр Ярославський. - Наприклад, у кризовий рік держава на підтримку аграріям виділила 64 млн. грн., ще тоді було кредитування підприємств агрокомплексу. Гарне фінансове підживлення в 2008 році дало гарні результати в 2009. А до 2010-му резерви вичерпалися…

З'явився благодатний ґрунт для сплеску цін. Про це, до речі, давно мріяли ті, хто вирощує гречку. Культуру вирішили зробити рентабельною. А забезпечити цю рентабельність повинні нинішні ціни.

- Не може бізнес розвиватися, якщо кожна вкладена гривня вертається 99 копійками, - запевняє Олександр Ярославський. - Рівень рентабельності сільгоспвиробництва повинен бути, принаймні, вищим, чим ставки по депозитах у комерційних банках. Інакше навіщо вкладати гроші, наприклад, у гречку, якщо поклавши гроші в банк, можна нічого не роблячи заробити більше? Рентабельність виробництва повинна бути хоча б на рівні 30%.

Як можна виправити ситуацію? Везти крупу з-за кордону, з того ж Китаю. Розв'язати проблему по-сусідськи не вийде ні з Росією (там неврожай), ні з Білоруссю (там вирощують гречку винятково для своїх потреб). Однак такому розв'язку проблеми будуть сильно противитися вітчизняні виробники гречаної крупи. Адже дефіциту гречки в Україні не буде. Очікуваний урожай 160-180 тисяч тонн. Цього цілком достатньо, щоб дожити до наступного врожаю. А от чи вистачить гречки, щоб сформувати запас, стане зрозуміло, коли будуть визначені обсяги продажів цієї крупи в Україні. По 4-6 гривень за кілограм населення готове було купувати одні обсяги, а по 9-10 грн./кг – бажаючих буде менше. Експерти припускають, що попит на гречку може впасти відсотків на 20-30.

- Якщо не буде сформований запас, ситуація зі стрибком цін на гречку може повторитися й у наступному році, - певен Роман Сластьон.

Як би не намагався уряд, експерти все-таки радять населенню звикати до постійного росту цін не тільки на крупи, але й на всю продовольчу базу. І зв'язують вони це зі «світовою тенденцією». Мовляв, темпи приросту сільгоспвиробництва набагато нижчі, ніж приріст населення. Тому продукти харчування в найближчі десятиліття будуть дорожчати в усьому світі. Очікується, що до 2050 року на планеті буде проживати 9 млрд. людей, їх потрібно чимось годувати. Ціни будуть рости, і Україна не зможе уникнути цього впливу. Ми досить міцно вже інтегровані у світові процеси, сильно імпортозалежні на ті або інші групи товарів. Тому навіть посуха в Аргентині або повінь у Китаї можуть прямо вплинути на внутрішній ринок України. Завдання уряду - своїми резервами послабити вплив негативних процесів у світі на ситуацію в Україні.

- А по ситуації на найближчу осінь, із упевненістю можу сказати, що підвищаться ціни на молочну групу товарів, - говорить Олександр Ярославський. - У нас є дефіцит молока, а кормова база росте в ціні. В Україні досить цукру, досить зерна. По картоплі: маємо специфічне її виробництво. 95% вирощується в особистих підсобних господарствах. Населення вирощує її для особистих потреб, а на продаж ідуть фактично надлишки. Урожайність картоплі цього року на 30% нижча, ніж у минулому. Наслідки посухи. Якщо в 2009-му зібрали 19 млн. тонн, то в нинішньому очікуємо близько 14-15 млн. тонн. Тому ріст цін неминучий. Однак незначний. Адже нестачу цього продукту можна легко відшкодувати поставками імпорту, наприклад, з Єгипту, де збирають два врожаї картоплі в рік.

Незначно будуть рости ціни й на інші продукти харчування (цибулю, капусту, буряк, моркву). Однак дефіциту на ці продукти не буде, на випадок чого Польща поділиться запасами, Болгарія.

Так нас будуть напихати дорогими імпортними продуктами доти, поки ми не навчимося їх самі вирощувати. Адже європейці використовують свій потенціал на 100%, а аграрний сектор в Україні працює тільки на 40-50% своєї потужності.

- А от у довгостроковій перспективі Україна в більш виграшній ситуації, ніж Європа, нам є, куди рости, - заспокоїв експерт. - На селі повинен з'явитися великий виробник. Поки нас годує дрібнотоварне виробництво, яке ніколи не вважалося прибутковим. У ринкових умовах навіть сільське господарство не зможе працювати без прибутку…

…Так і будемо залежати від гречаних капризів, погодних сюрпризів на світових ринках? Нас систематично готують до того, що все в нас повинне бути по «євростандарту», зокрема – ціни на продукти харчування, комуналку, газ. А от, щоб праця оплачувалася теж за європейськими стандартами - якось помовчують...

Вікторія ВЛАДІНА