Від дзвінка. З чим країна пішла в школу

Українські політики закликають додержуватися гасла «Вчитися, вчитися й ще раз вчитися», а школярі й викладачі почали рахувати дні до наступного літа.

Для 4 млн. 300 тис. українських школярів прийшов час згадати, що навчання – світло. Цю істину не може похитнути навіть те, що гарантоване право на безкоштовну освіту призвело до її вбогості, а інстинкт самозбереження – до фактично узаконених поборів. Як показує опитування Інституту Горшеніна, проведений напередодні нового навчального року, 50,1% респондентів у числі головних шкільних проблем називають збір грошей на подарунки вчителям і адміністрації, а 46,4% скаржаться на ремонти за рахунок батьків. Цікаво, що байдужність до дітей (33,5%) некомпетентність (30,1%), а також низький моральний і культурний рівень (20,2%) учителів хвилюють учасників опитування набагато менше.

Найпоширеніший аргумент, що звучить у відповідь на докори в некомпетентності, – які зарплати, такий і рівень. За даними Держкомстату, середня зарплата в сфері освіти становить 1853 грн. Для порівняння: середня зарплата вчителів ледь більша, ніж у лісників (1643 грн.), рибалок (1118) і працівників сільського господарства (1315). На такому тлі питання «Ви довіряєте людині із зарплатою 17400 рублів на місяць чомусь учити ваших дітей?», задане московським журналом «Большой город», видасться верхом снобізму – середня зарплата російського вчителя майже втроє вища, ніж у його українського колеги.

Три роки без глобальних реформ дадуть школі шанс уціліти – це загальна позиція викладачів, з якими вдалося поспілкуватися. Усі вони погодилися розмовляти тільки на умовах анонімності – керівництво в Міністерстві освіти й науки мінялося так часто, а зміни били так боляче, що нескладно зрозуміти небажання зайвий раз висувати голову з окопу.

Судячи із прогнозів, нинішній навчальний рік для середньої школи буде не менш гарячим, ніж попередній. Крім уже оголошеного повернення до одинадцятирічки, уряд має намір комп'ютеризувати всі школи (сьогодні на 29 учнів припадає один комп'ютер), а також змінити процедуру закупівлі підручників для того, щоб за рік ліквідувати їхній дефіцит.

Що з перерахованого можна буде зарахувати в актив Дмитра Табачника, стане ясно через рік. У кожному разі примарний шанс вийти зі школи більш грамотним залишається при всіх владах.

Михайло Кригель