Від дизайну одягу та інтер’єру — до ландшафту

У такому діапазоні втілює свої творчі задуми луцька майстриня

Роботи луцької майстрині з декоративно-прикладного мистецтва Орисі Ничипорук можна побачити не тільки на обласних та всеукраїнських виставках та фестивалях, а й за кордоном. В основному вона займається лозоплетінням — традиційні ужиткові форми створює, обплітає скло — бутлі, пляшки, виготовляє жіночі прикраси та аксесуари. Також як матеріал використовує траву, сіно, ситник, а нещодавно спробувала такий вид мистецтва, як ленд-арт. Пані Орися давала майстер-класи у Польщі, Білорусі, Німеччині. А місяць тому повернулася з Днів української культури у Щецині (Польща).

— Там живе багато етнічних українців, — пояснює Орися Георгіївна. — У Щецині діє Осередок української культури, і з 1997-го кожного року відбуваються Дні української культури. Поляки охоче запрошують наших майстрів, щоб проводили там майстер-класи.

— Невже за кордоном більше цінується декоративно-прикладне мистецтво, ніж в Україні? — цікавлюся.

— Можливо, — відповідає. — Там люди підтримують прадавню культуру, у них збереглося більше пам’яток декоративно-прикладного мистецтва, і традиції передаються з покоління в покоління. А у нас воно у якийсь період часу ніби зникло. Але зараз, коли спостерігаємо відродження традицій, люди почали заново ним цікавитися.

Пані Орися розповіла, що колись її дід також займався лозоплетінням. Але лише на побутовому рівні. Можливо, десь генетично у неї ці навики заклалися і тепер вже проявилися з новою силою. А все почалося з бажання стати дизайнером одягу.

— Однак для досягнення мрії мені не вистачало художньої освіти, — пригадує початок творчого шляху пані Орися. — І я вирішила, що перед тим як вступати у вищий навчальний заклад, треба закінчити училище. Хотіла йти на художній розпис, однак знайома порадила вступити на відділ декоративно-прикладного мистецтва. Я прийшла, подивилася на плетені вироби і подумала: а чому б і ні? І жодного разу не пошкодувала, що вчилася у нашому Луцькому училищі культури і мистецтв. Починала з лози, але весь час шукала новий матеріал, який можна застосувати в тих прийомах технологічних, що й лозу, — це і ситник (вид трави), кукурудза, трава, лоза кущова, гілки з дерева. Однак мрія стати дизайнером не полишала мене, але тепер вже не одягу, а інтер’єру. Тому після закінчення училища вступила в Київський авіаційний університет, де здобула спеціальність дизайнера інтер’єру.

Тепер, якщо є замовлення, пані Орися оформляє інтер’єри. Каже, якщо ти можеш виготовити різні предмети, то наповнити ними інтер’єр не проблема.

— Дизайн виник на основі ремесел. Не було б дизайну, якби не було декоративно-прикладного мистецтва, — пояснює особливості професії Орися Георгіївна. — На дизайнерів мають іти вчитися люди, які спробували себе у роботі з матеріалом. Свого часу я сама викладала на кафедрі дизайну і бачила, скільки виникає проблем у тих дітей, які не вміють нічого робити руками; вони малюють, але уявити, як це зробити, не можуть. Багато хто вважає, що дизайнер — найлегша професія, але це не так. Дизайнер має вміти робити все, спробувати і різьбу по дереву, і плетіння з лози, ліпку з глини, треба навчитися відчувати матеріал.

Знання, вміння та навики тепер Орися Георгіївна передає студентам свого рідного Луцького училища. У вільний від викладацької роботи час займається творчістю, яку ділить на народну традиційну і сучасну з дизайну, їх ніколи двох не змішує. Каже, що попит на її вироби завжди є, бо виготовлені вони з екологічно чистих матеріалів.

— Кожна моя річ індивідуальна і неповторна, — говорить про роботу майстриня. — Коли працюю творчо, тоді й сама отримую насолоду від цього, це як віддушина у житті.

Останнім часом Орися Ничипорук освоїла ще один досить незвичний для пересічної людини вид прикладного мистецтва — ленд-арт.

— Це мистецтво виникло в 60-ті роки в Англії, — пояснює майстриня. — Художники, яким було замало місця в галереях, вирішили творити в просторі. Витвір може бути масштабним або окремою інсталяцією. Але головне правило ленд-арту — не нашкодити природі. Зараз уже дуже популярними на фестивалях стали об’єкти ленд-арту. Переважно їх підлаштовують під тематику фестивалю. От нещодавно на фестивалі «Трипільське коло», до речі, його вважаю одним із найкращих, бо алкоголь і куріння на ньому заборонені, я на траві виплітала кола. А зв’язок із предками передала за допомогою кольорових ниток, які були з’єднані з деревом і землею. Сплески вогню робила на траві також використовуючи нитки. Дуже цікаві об’єкти виходять. Є метри-митці, які вже років 15 цим займаються. Я ж почала недавно.

На запитання про творчі плани та мрії на майбутнє пані Орися відповіла, що хоче зайнятися великими скульптурами з лози і поєднати їх з ландшафтним дизайном.

— Інтер’єр — це добре, але хочеться чогось більш просторішого, приваблює ландшафт, — пояснила майстриня.

Людмила ШИШКО