Судді не пожаліли бюджетних коштів на сауну, тренажерний зал і перукарню

Тренажерна зала, сауна, басейн, перукарня, кімната психологічного розвантаження, дворівневий паркінг, конференц-зал на 250 місць... Це опис не новітнього курорту, а приміщення Апеляційного суду Києва на вулиці Солом’янській, 2-А.

Зовні 28-поверхова будівля нагадує банальну «свічку» зі скла та металу. У радянські часи тут намагалися звести обчислювальний центр Міністерства водного господарства УРСР. Проект стояв недобудованим, аж поки в 2003 році його не передали Апеляційному суду Києва. І от тепер цю споруду добудували, більше того — вона отримала Державну премію в галузі архітектури 2010 року. Грошову винагороду в розмірі 100 тисяч гривень порівну поділили шість головних учасників проекту — двоє архітекторів, троє інженерів-будівельників та ... голова Апеляційного суду міста Києва Антон Чернушенко.

Суддівський «творчий внесок»

Питання, на якій підставі суддя став співлауреатом, зацікавило «Українську правду». У Положенні про премію в галузі архітектури чітко сказано: до нагороди не допускаються особи, які виконували адміністративні, консультаційні чи організаторські функції за посадою.

За логікою, щоб отримати премію, голова Апеляційного суду Києва Антон Чернушенко повинен був ретельно працювати над кресленнями та планами споруди. Але архітектурної чи художньої освіти він не має, до вступу на юридичний факультет він навчався в автомобільно-дорожньому технікумі та служив в армії.

Головний архітектор проекту Володимир Гальченко так описав роль голови суду в творчому процесі: «Антон Чернушенко виступав як технолог, він там днював і ночував! Він обирав матеріали, дивився, брав участь в усіх проектних роботах».

Нові атрибути суду: сауна і тренажерний зал

Багатоповерхівка суду розділена на кілька «тематичних частин». Перша третина будівлі — до сьомого поверху — для загального користування, там розміщуються 27 судових залів. Середня частина — для «внутрішнього користування», де знаходяться особисті кабінети суддів та службові приміщення. Зайти до коридору чи окремого кабінету тут можна лише з іменною магнітною карткою.

Три верхні поверхи — технічні.

Але це лише офіційна сторона справи. «Українська правда» отримала копії проектних планів будівлі. Згідно з офіційною документацією, на першому поверсі Апеляційного суду знаходиться... тренажерний зал, а в підвалі — сауна та басейн. Також біля конференц-залу проектувалась перукарня, а поверхом вище — кабінет «психофізіологічного розвантаження».

За словами працівників Апеляційного суду Києва, якщо в тренажерний зал потрапити можна, то з сауною ситуація загадковіша — про її існування знають, але особисто туди жодного разу не заходили. Довідатися подробиці ми спробували у прес-службі суду. Але там УП взялися переконувати, що ні сауни, ні тренажерної зали на території комплексу немає. Тому автор вирішив особисто перевірити правдивість такої заяви. Виявилось, що тренажерна зала знаходиться там, де вона й позначена на схемі. Згідно з розкладом роботи залу, судді тут можуть не лише розім’ятись на тренажерах, а й потанцювати та зайнятись йогою. А от відвідати сауну не вийшло через те, що всі двері до судового підземелля були зачинені.

Загальна вартість диво-суду, за даними проектувальників, становить більше 200 мільйонів гривень. Будівництво цієї державної установи було профінансоване з бюджету, а отже, коштом платників податків.

Катерина КАПЛЮК, УП