У руках майстрів солома перетворюється на чудо-витвори

Міжнародний фестиваль «Сніп» обрав місцем проведення Волинь

Коні з гривами-ірокезами, ангели і берегині з розкинутими руками у спідницях кольору сонця, вінчальні корони 30-х років ХХ століття, кучерява зірка, зграйка птахів з дивовижно закрученими хвостами — ці та багато інших прекрасних творінь і чарівних створінь оселилися у виставковому залі Волинського краєзнавчого музею.

Але це не просто авторська експозиція з майже 400 робіт заслуженого майстра народної творчості України Марії Кравчук, а цілий фестиваль, натхненницею якого стала Марія Василівна. З 1 по 7 серпня Луцьк, а також село Купичів Турійського району стали своєрідною Меккою для соломкарів із різних куточків світу. Міжнародний фестиваль соломкарського мистецтва «Сніп» привабив на Волинь гостей із США, Великобританії, Узбекистану, Голландії, Росії, Білорусі, Швейцарії, був навіть один умілець із Непалу. І звісно — приїхало більше 50 майстрів з Житомирської, Рівненської, Івано-Франківської, Львівської, Дніпропетровської, Київської областей.

… Марія Кравчук не виглядає і тим більше не почувається на свої 56. Ця активна жіночка у вишиванці босоніж бігає серед іноземних гостей, цікавиться, чи все гаразд, чи все зрозуміло. А коли її запрошують сказати вітальне слово — соромиться і переважно дякує: владі, друзям, які відгукнулися на запрошення, просто зацікавленим людям. Хоча заслуга, що міжнародний фестиваль «Сніп» прибув на Волинь, — виключно її. А почалося все 2007 року, коли Марія Василівна, вчитель Купичівської загальноосвітньої школи, керівник школи-студії «Житечко», побувала в угорському місті Пічвард, де проводила майстер-класи на Четвертому міжнародному фестивалі солом’яного мистецтва. Волинянка, в руках якої житня соломка оживає у казкових, міфічних фігурах і цілком практичних речах, так вразила гостей і організаторів угорського фестивалю, що того ж року директор заходу Тускес Тунде приїхав у село Туличів Турійського району, де живе Марія Кравчук. Знавці солом’яного діла зійшлися на тому, що наступний «Сніп» має пройти в Україні, але приймати його претендували Київ, Львів. Та Марія Василівна переконала закордонних гостей, що великий зліт соломкарів має відбутися саме на Волині. Хоча б тому, що у Купичівській школі, де вчителює майстриня, два роки як створено перший і єдиний(!) в Україні музей соломкарства.

І от крізь місяці напруженої організаційної роботи, крізь труднощі фінансуванням, крізь тисячі кілометрів відстаней, що розділяють майстрів, фестиваль соломкарського мистецтва нарешті дістався волинського краю.

— Я можу впевнено сказати, що та виставка, яку сформувати українські майстри й умільці з інших країн — це велика-велика бомба. Я сама не очікувала, що люди так готувались, — зізнається Марія Кравчук. — Сім місяців ми постійно були на зв’язку: зідзвонювались, щось уточнювали, радили. Для нас це свято, хоча, звісно, могло б бути значно більше майстрів із-за кордону, але надзвичайно погано йшла організація. Самі розумієте, вибори, зміна влади, перестановки на місцях, затримка з фінансуванням поки прийняли бюджет… Лише останній місяць процес активізувався. А результат підготовки побачимо протягом семи днів фестивалю.

Як зауважила Марія Василівна, майстри, які плетуть із соломки, знайшли своє місце у житті. А от молодим людям не вистачає імпульсу, бракує навчання. Майстриня дуже хоче, аби у нас з’явилась школа народного мистецтва, щоб змогли зберегти традиції, щоб творили саме життя.

Всі учасники фестивалю — колоритні й оригінальні, а об’єднує їх спільне захоплення — перетворення соломки на рукотворне диво. У пошуках нових знайомств на Волинь приїхала і Лариса Сметаніна з російського міста Кірова.

— Декоративно-прикладним мистецтвом я займаюся 10 років, починала з інкрустації, згодом перейшла до плетіння, — розповідає пані Лариса, яка красувалася у солом’яному віночку та сережках і декорованому плетивом костюмі. — Три такі костюми зробила за місяць, бо було величезне бажання. Але це була робота з ранку до пізньої ночі. Вперше в Україні на фестивалі, присвяченому виключно соломці. Я приїхала сюди набратися досвіду, познайомитися з іншими майстрами, з якими ми спілкуємось спільною мовою. Соломка — мій улюблений матеріал, хоч, крім неї, займаюсь також лозою, берестом. Але з-поміж усіх природних матеріалів соломка дає найбільше можливостей для творчості. Елементи, з яких складається костюм, мають значення оберегів, — звертає увагу гостя з Росії. — Раніше всі підвіски, прикраси на скроні слугували захистом для людини від злих духів. Зараз це значення стерлося, зникло, але жіночі прикраси лишились, а виготовлені з соломки виглядають вишукано, багато.

Ярина КИСЕЛЬОВА