Навколо луцької землі тривають конфлікти

На останній сесії міської ради депутати обговорювали питання землі

Роздали не «свою» землю

Перше питання стосувалося протесту прокурора Луцька щодо ряду рішень міської ради про виділення земельних ділянок громадянам для індивідуального житлового будівництва на початку 2009 року. Нагадаємо нашим читачам, що землю тоді у районі вулиць Микулицькій та Зарічній, за запевненням міського голови, отримали пільговики — ветерани, інваліди, багатодітні сім’ї. Щоправда, серед них були і депутати міськради. Всього тоді було роздано більше 50 ділянок. І от майже через півтора року у 16 лучан землю забирають.

Адже, як йдеться у протесті прокурора, «перевіркою встановлено, що Луцькою міською радою вказаним рішенням перевищено надані законом службові повноваження, оскільки земельна ділянка …. належить територіальній громаді с. Забороль і розпоряджатись нею вправі лише Заборольська сільська рада Луцького району».

Як же так сталося, що Луцька міська рада поділила не «свою» землю? Як з’ясувалося, свого часу Заборольській сільській раді місто надало ці землі у користування у якості сінокосів. Пізніше з ініціативи сільської ради поміняли цільове призначення під забудову і роздали людям і ті отримали Державні акти на право власності на землю ще у 1996 році. Яким чином «оборудку» вдалося зробити так, що у місті про неї не знали — питання до Заборольського сільського голови, який зараз перебуває у відпустці.

З іншої сторони — на що дивилися луцькі землевпорядники? Адже вони мали перевірити всю документацію перед тим, як видати громадянам Державні акт. Це ж дуже серйозний документ.

— Даний мікрорайон затверджувався на сесії міської ради, — пояснив ситуацію начальник Луцького міського управління земельних ресурсів Державного комітету України по земельних ресурсах Богдан Кухарчук. — Перед тим, як опрацьовувати ці матеріали, ми брали витяг з Генерального плану міста, який був затверджений у 1976 році. Нового тоді ще не було. Хоча і ним також передбачалося, що ці ділянки мали виділятися містом. Інформації, що вони були надані сільським жителям Заборольською сільською радою у Луцьку не було. Сільрада абсолютно нічого не погоджувала з містом. І це є дуже суттєвим порушенням правил забудови. Завжди сусідні землекористувачі межі повинні погоджувати. Так що помилка була допущена, бо район нам не дав ніяких даних щодо цих земельних ділянок.

Виявляється, ситуація, коли на одну і ту ж землю різні громадяни абсолютно законним шляхом отримують Державні акти є непоодинокою. Як поінформували у Волинській регіональній філії ДП «Центр державного земельного кадастру» (ДЗК), згідно із нормативними документами, Єдиний державний земельний реєстр в електронному вигляді почали створювати від 1 вересня 2003 року. До цього часу документи реєстрували в так званих «амбарних» книгах у сільських чи міських радах та управліннях земельних ресурсів. Робилося це в ручному режимі. І хоча ці книги передано в ДЗК, межі земельних ділянок «вручну» звичайно ніхто не вносив. Тому іноді і трапляються «накладки». Скільки таких «накладок» ще випливе — можна лише здогадатися, адже Державні акти на приватну власність на землю в Україні видають з 1993 року.

Щодо спірних земельних ділянок на вулицях Микулицькій та Зарічній у Луцькій міськраді прийняли «соломонове» рішення — відмовитись від них. Мовляв, ми можемо роками судитися. Краще дамо 16 мешканцям міста земельні ділянки в іншому місці. Питання, хто компенсує людям потрачені на виготовлення Державного акту гроші, у міській раді не піднімають. Справа ж ця недешева. Щонайменше сума становить 3 тисячі гривень. І якщо вірити словам луцьких посадовців про те, що землю отримали інваліди, пенсіонери та інші пільгові категорії, то для них вона навіть дуже суттєва.

Жителям багатоповерхівок землю віддавати не поспішають

Не бажаючи судитися за землі, надані пільговикам, у міській раді готові до судових баталій з іншого земельного питання — позову прокурора міста Луцька в інтересах Державної житлово-комунальної інспекції та Головного управління Держкомзему України у Волинській області.

Він стосовувався закріплення прибудинкових територій за житловими будинками. Відповідне рішення міська рада прийняла ще у серпні 2008 році. От тільки території закріпили «без виготовлення містобудівної документації та винесенням меж у натурі, що в свою чергу позбавляє споживачів житлово-комунальних послуг можливості реалізації своїх прав на перевірку якості надання послуг, призводить до самовільного зайняття земельних ділянок, самовільного будівництва».

Іншими словами, через те, що громада будинку не знає чітких меж прибудинкової території, приміром, неможливо визначити точно, скільки люди мають платити ЖКП за її прибирання. Проте це дрібниці порівняно з тим, що мешканці будинку через таку невизначеність втрачають можливість розпоряджатися землею. Адже скільки встановлено у дворах магазинчиків, літніх кафе і т.д.! І люди навіть не здогадуються, що дозвіл на це їхні власники мали б брати в першу чергу у них, а вже потім — у міській раді. Представники останньої, до речі, у суді позов не визнали. Мотивація: «визначення меж прибудинкових територій….вправі виконувати тільки ліцензовані організації…За попередніми розрахунками вартість зазначених робіт на один багатоповерховий будинок становить 3-4 тисячі гривень, проте економічна ситуація у державі не дозволяє акумулювати та використати зазначені кошти місцевого бюджету на визначення меж прибудинкових територій».

Відсутність коштів для Волинського окружного адміністративного суду аргументом не стало і він постановив позов задовольнити і «…зобов’язати Луцьку міську раду винести на розгляд сесії Луцької міської ради питання щодо затвердження проекту розподілу територій міста Луцька».

У Департаменті ЖКГ міської ради сказали, що оскаржуватимуть це рішення у Львівському апеляційному адміністративному суді. Хоча якщо вся справа в грошах, то можна було б запитати у мешканців будинків чи готові вони самі платити за розділення меж їхніх прибудинкових територій. 3-4 тисячі гривень для багатоповерхівки — сума не така страшна.

У міській раді воліють за краще судитися з цього рішення суду. Звичайно, адже у разі його виконання, землі у Луцьку, якою чиновники можуть розпоряджатися на власний розсуд, значно поменшає. А кому хочеться рубати гілляку, на якій сидиш?

Наталка СЛЮСАР