Діда у 87 років родичі виставили за поріг власної хати

Життя Володимира Родіоновича Шевчука було таким же тяжким, як і у всього «воєнного» покоління: війна застала ще зовсім молодим. Вижив в окупацію. У 1944 році був засуджений за допомогу угрупуванням УПА (підвозив возом усіх, хто просив і куди просили, як каже дід). У 1994 році був реабілітований. Сибірські табори, робота у шахті, поселення у Казахстані — через все довелося пройти Володимирові Родіоновичу. У рідне село повернувся у 56-му уже з дружиною. Виростили двох дітей — сина і доньку. Проте доля наносить черговий удар — дружина помирає від нещасного випадку. Діти на той час уже повиростали. І Володимир Родіонович одружується вдруге та переїздить жити до своєї нової жінки Ганни Максимівни у сусіднє село. Сталося це у 1976 році.

— Я тут і хату крив, і підлогу стелив, газ провели, два роки тому навіть новий котел газовий купили та й так весь час по хазяйству — тримали коней, корову, свиней, птицю,— розказує про своє нелегке життя дід Володька. — Добре ми з Ганею жили. Торік вона померла. Перед смертю сказала, що хоче хату залишити своєму похреснику Миколі. Він разом із жінкою вчителюють у селі. Каже: твої діти далеко (син живе в Озерянах Луцького району, а дочка — у Дубному — авт.), а вони за тобою до смерті доглянуть. Я не перечив. Пригадую, привозили до мене додому нотаріуса і я щось підписував. Жінка тоді сказала: «Ти підписуєш бумагу про те, що тебе до смерті Микола має у цій хаті догледіти». Я старий уже, погано бачу і чую. Де показали, там і підписав. Ніхто мені нічого не говорив і не пояснював, що я підписую і що зі мною після цього буде.

— Тітка Ганна померла 17 квітня минулого року, — доповнює слова діда його невістка Галина. — Організацією похорону займалися молоді. Але платив за все батько. Відразу на поминках вони нам сказали, що хата — їхня. Їхня — то й їхня. Ми говорили татові, щоб їхав до нас жити. Він не захотів. Сказав, що тут хоче померти. Рік жив у Добрятині. Дочка навідувалась: прала, прибирала. Курей тримав, кабанчика. Заколов на роковини. А у травні телефонує нам якось Микола і каже: «Ми вже батька виписали, приїжджайте і забирайте. Він тут не має права більше жити, хата наша, ми хочемо зробити ремонт». Як з’ясувалося, папір, який підписав батько, був договором купівлі-продажу.

— Вони мені сказали, що я хату їм продав за 8 тисяч гривень, — зі сльозами на очах продовжує дід. — Не продавав я хати. І грошей ніхто мені ніяких не давав. Навпаки — у мене було 5 тисяч гривень, на чорний день, то після похорону жінки Микола підійшов і сказав, щоб я дав йому на «сохранєніє». Заледве перед тим, як до сина їхати, назад забрав. Не хотіли віддавати.

Килими сказали залишити, котел… Все життя робив, а на старості без нічого зостався. А так хотів померти у своїй хаті. У цій історії «Відомості» особливо зацікавив момент, як так сталося, що старенький підписав документ, про зміст якого нічого не знав, чому без його відома його виписали із власної домівки? Одним словом, як у даній ситуації мали б вчинити посадові особи?

— Стаття 41 Закону України «Про нотаріат» дозволяє вчиняти нотаріальні дії нотаріусами за межами нотаріальної контори, — пояснив головний спеціаліст відділу нотаріату головного управління юстиції у Волинській області Євгеній Кухарик. — Виклики здійснюються лише в межах нотаріального округу. Причиною виклику може стати фізичний стан людини і особливості правочину.

На виїзд нотаріус бере з собою книгу виклику. Нотаріус повинен встановити особу, її дієздатність і правоздатність. Він має чітко з’ясувати, що людина свідомо і без примусу робить те чи інше волевиявлення. Перевірити, що сторони ознайомлені зі змістом і наслідками правочину. Тобто, якщо йдеться про договір купівлі-продажу, то вияснити, чи продавець усвідомлює, що він втрачає право на володіння майном, а покупець набуває таке право.

Щодо питань «прописки-виписки», себто реєстрації, то вони, за словами заступника начальника управління у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб (УГІРФО) УМВС України у Волинській області Івана Войцешука, чітко регламентуються наказом Міністерства N600 (від 15.06.2006) «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України».

— Громадянина можна зняти з реєстрації лише у трьох випадках: коли він особисто подав заяву (інша особа може зробити це лише по нотаріально завіреному дорученню), коли є рішення суду, або коли людина померла. В інших випадках зняття з реєстрації є незаконним і може бути оскаржене в суді.

Родина діда Володьки хоче подати до суду на похресника за вчинені ним, на їхню думку, неправомірні дії, які нанесли моральну і матеріальну шкоду 87-річному Володимирові Родіоновичу.

Наталка СЛЮСАР