Соціальні працівники тепер надаватимуть послуги платно

Але лише тим стареньким, які мають родичів

В редакцію «Відомостей» зателефонувала схвильована жінка. Назвалась Вірою Борисівною. Вона розповіла, що пенсіонерка. З рідних нікого вже немає. Обслуговується у територіальному центрі соціального обслуговування у місті Луцьку — його працівник приходить до неї додому, прибирає, купує продукти, ходить в аптеку, оформляє необхідні документи на субсидію тощо. Сама Віра Борисівна з дому практично не виходить — цукровий діабет. «І от мені кажуть, що тепер за послуги соціального працівника треба буде платити. Як же я маю жити? Як я з пенсії можу заплатити ще за ті послуги, адже грошей ледве вистачає на квартплату, ліки і продукти?» — з розпачем запитувала жінка. Що стоїть за введенням платних послуг, дізнавались «Відомості».

— Постанова Кабінету Міністрів, згідно з якої й будуть введені платні соціальні послуги, була видана ще 29 грудня 2009 року, — розповіла директор територіального центру соціального обслуговування міста Луцька Галина Шатецька. — Уряд мав намір запровадити платні послуги ще з початку року, але нововведення відклали до 1 липня. Згідно із ними, безкоштовно користуватися соціальними послугами можуть тільки повністю одинокі інваліди та пенсіонери. Тим, у кого є діти або інші близькі родичі працездатного віку, які проживають окремо, доведеться укладати з нами договір і платити окремо за кожну послугу.

Галина Іванівна показала розрахунок тарифів на соціальні послуги. Вони дійсно вражають своєю дороговизною. Наприклад, якщо соціальний працівник помиє овочі, фрукти, посуд, винесе сміття, то пенсіонер має йому заплатити 3 гривні 78 копійок. За приготування їжі — 12 гривень 60 копійок. За вологе прибирання кімнати — 8 гривень 82 копійки, один похід у магазин, ринок чи аптеку обійдеться старенькій людині у 17 гривень 64 копійки (це, звичайно, без вартості продуктів). Оформлення субсидії на квартплату — 28 гривень 35 копійок. Перелік можна продовжувати.

Такий прейскурант територіальним центрам спустили «згори». Ознайомившись із ним, можна однозначно сказати, що оплатити соціальні послуги старенькі, пенсія яких становить 600-700 гривень, не зможуть. А більшість із таких людей не може обійтися без сторонньої допомоги і дати собі раду самостійно. Єдина їхня «провина» у тому, що мають дітей або братів-сестер, які проживають в іншому місті, або й за кордоном. За це тепер мають сидіти голодні і у немитих домівках?

— Наші підопічні, які мають родичів, платили і раніше, — пояснила пані Шатецька. — Ця сума становила 5% від їхньої пенсії. Отримуєш 700 гривень — платиш 35 гривень на місяць. Це було посильно. Тепер же, за приблизними підрахунками, старенькій доведеться за ті ж самі послуги соціального працівника викласти до 350 гривень. Звичайно, для наших пенсіонерів це дуже дорого.

Єдине, що тішить, це те, що із 2 тисяч 800 лучан, яких обслуговує територіальний центр, під дію постанови «потрапляють» лише 28.

— Сьогодні ми зв’язуємось з їхніми дітьми, родичами, розказуємо про ситуацію. Можливо, хтось погодиться платити за догляд мами чи тата. Є випадки, що при живих родичах людина практично одинока. Думаю, що таких ми також не залишимо.

Постанова дозволяє рішенням міської ради зняти плату за обслуговування. Ми клопотатимемо за це. До кожної людини підходимо індивідуально. Поки від послуг ніхто не відмовився.

Наталка СЛЮСАР