Екстремальні екскурсії до Чорнобилю набирають популярності

Побачити на власні очі Чорнобиль, Прип’ять, четвертий енергоблок атомної станції під саркофагом… Вам страшно? А знаходиться безліч сміливців, які за одноденну екскурсію у зону відчуження платять чималі гроші. І це не тільки іноземці, які, покладаючись на думку журналу «Forbes», вважають Чорнобиль найекзотичнішим місцем на планеті. Особливо популярні «радіаційні тури» в Києві, але віднедавна і волиняни мають можливість замовити подорож до епіцентру страшної аварії. Якщо ви не є знавцем «чорнобильської теми», але плануєте здійснити екстремальну екскурсію, варто зазирнути на інтернет-форуми. Там ті, хто вже побував у зоні відчуження, діляться досвідом. А лучанин Ярослав, який пройшов маршрутом на фоні радіації, розповів свої враження «Відомостям».

— Їздив я туди у 2003 році, саме закінчив 9-й клас. Як зараз пам’ятаю, надивився фільмів про аварію і дуже захотілося побачити на власні очі, що воно там таке. Тоді у Києві набирали групу для поїздки. Зареєструвався, замовив місце, мамі сказав, що їду в столицю до друзів.

Чорнобиль

— На вигляд звичайне провінційне селище, — продовжує свою оповідь Ярослав. — На вулицях видно людей, котів, собак, на вікнах будинків сушиться білизна, їздять легкові машини, працюють магазини, кафе (за різними даними, зараз у Чорнобилі мешкає близько 10 тисяч людей — ті, хто повернувся після відселення, або взагалі відмовилися від евакуації, а також науковці, військові). В офісі підприємства «Чорнобильінтерінформ» прослухали лекцію про наслідки катастрофи, масштаби забруднення, переглянули фотографії. Представник МНС провів інструктаж із техніки безпеки, зокрема щодо вимог до одягу: він має бути закритим, з довгими рукавами, також повністю закрите зручне взуття, для захисту очей від пилу рекомендуються окуляри, не зашкодять і маска або респіратор. Після повернення додому весь одяг ретельно випрати і самому добряче відпаритися у ванні.

До звалища техніки не наближалися, дивилися здалеку, бо метал найбільше накопичує радіацію.

Місто-привид Прип’ять

— Приїхавши на центральну площу міста, вийшли з автобуса на вулицю. Тут свої враження можна розписувати на сторінки, — каже Ярослав. — Ходили по місту десь три години. Крім нас — ні душі! Прип’ять можна назвати містом-привидом. Напівзруйновані квартири, зарослі двори, порожні магазини, будинок культури, школи, дитячі садки, лікарня... Все, що було в будь-якому місті того часу, — є в Прип’яті, і все порожнє, покинуте. Подивившись на цю пустку типової радянської забудови, мимоволі подумав: «У Нововолинську, Кузнєцовську теж може статися подібна техногенна катастрофа. І залишаться тільки порожні будівлі, як тут, жодних ознак життя». Відразу впадає в очі буяння рослинності — все навкруги заросло. Побували ми в школі, лікарні. В одному кабінеті стояв над столом великий прожектор, це, напевно, була операційна. У дитячому садочку на підлозі розкидані старі іграшки, на стінах — вимпели, плакати «Слава КПРС». Атмосфера, чесно кажучи, гнітюча.

У житлових будинках практично нічого не залишилося. Вхідні двері вісутні. Електричні лічильники випарувалися в невідомому напрямку. У більшості квартир зрізані батареї опалення, зникли газові плити й ванни. Вибиралися на дах дев’ятиповерхівки, оглядали краєвиди. Бачили парк культури і відпочинку, який мав відкриватися 1 травня (реактор вибухнув 26 квітня). Атракціони так жодного разу і не запрацювали. На висоті до двох метрів практично всі деталі виламані і вивезені на металобрухт.

Дорога назад

— Геройством вважалося ступити на траву. На дорогах концентрація радіації найменша, бо їх мили, чистили, а трава дуже вбирає. Запам’ятався випадок, як біля дороговказу «Прип’ять», що стояв на узбіччі у траві, вибігли сфотографуватися двоє сміливців. Їм навіть аплодували. Ти насправді нічого не відчуваєш, ніяких миттєвих змін не відбувається, але все одно страшно. Повернувшись додому, весь одяг навіщось викинув.

Мамі десь через тижнів два сказав, що був у Чорнобилі. Вона, звісно, не повірила, а плівку я засвітив, то навіть не було переконливих доказів. Та знайшов кілька знімків на форумах. У мами одна реакція була: «Дурний!». Змін у стані здоров’я не відчув жодних, можливо, тому, що я спортсмен (сміється). Хоча згодом читав, що доза опромінення, яку отримуєш за день перебування у зоні відчуження, дорівнює двом-трьом рентген-знімкам. Думаю, поїду ще й другий раз. Тільки зараз це буде більш усвідомлено, а не спонтанно. 

Як потрапити у зону

Про нюанси екскурсії поінформувала Катерина Карпюк, менеджер туристичного агентства «Карнавал-тур» (єдиного в Луцьку, що організовує візити у чорнобильську зону):

— Ми співпрацюємо з київською фірмою, яка має всі відповідні дозволи, бо в столиці екскурсії в Чорнобиль дуже популярні. На КПП «Дитятки» кожному екскурсанту видається дозиметр, аби протягом подорожі та після неї фіксувати рівень радіації. Далі шлях пролягає у місто Чорнобиль, до атомної станції, там є оглядовий майданчик, з якого можна спостерігати і фотографувати. Потім — місто Прип’ять. Скрізь проходитимемо екскурсійними стежками, де радіація найменша. Зараз у Луцьку набираємо першу групу, виявили бажання поїхати до 20 чоловік, в основному це молоді люди, яким просто цікаво, — додає Катерина. — А одна жіночка пояснила, що її батько був ліквідатором, і вона хоче поїхати, аби покласти квіти до пам’ятника.