Дитяче харчування дорожчає не через законодавчі зміни, а через сировину

На початку березня Рада схвалила законопроект, що посилює вимоги до виробництва дитячого харчування. Документ зобов’язує виготовляти продукти для дітей тільки на спеціалізованих підприємствах або окремих технологічних лініях, що мають експлуатаційний дозвіл, а також проводити державну реєстрацію продукції. Забороняється використання ароматизаторів, барвників, консервантів, стабілізаторів, підсилювачів смаку. Правда, посилені вимоги не висуваються до іноземних компаній, які імпортують дитячу їжу в Україну, — їхня продукція лише повинна відповідати обов’язковим параметрам безпечності та якості. Запропоновані зміни, вважають деякі експерти, призведуть до подорожчання продукції вітчизняних виробників та засилля імпортного дитячого харчування, яке не завжди є якісним.

За статистикою, близько 15% продуктів для малюків на українському ринку вітчизняного виробництва, інші 85% — закордонні. При цьому українські виробники мають підстави нарікати, що поставлені у нерівні умови — імпортна продукція не перевіряється так ретельно, як вітчизняна, на імпорт немає обмежень торгових націнок, тоді як робота і доходи вітчизняних підприємств жорстко регулюються державою. Також дистриб’юторам вигідніше завозити дитяче харчування з-за кордону, бо йому довіряють, хоча не раз у кашах європейського виробництва (які реалізували в Україні) знаходили штучні барвники й ароматизатори, а в китайські, як пам’ятаєте, навіть меламін домішують.

Для закордонних виробників Україна є привабливим ринком збуту. На сьогодні експерти оцінюють його у 60-70 млн. доларів. Чому ж національні виробники не займають нішу дитячого харчування?

— Вимоги до виробників дитячого харчування завжди були жорсткими, — підкреслює виробничий директор ТзОВ «Чарівна скарбниця» (село Гірники, Ратнівського району Волинської обл.) Тетяна Коцюба. — Запропоновані зміни до Закону «Про дитяче харчування», на мою думку, найбільше торкнуться тих виробників, які свої продукти позиціонують як дитячі, наприклад, звичайні соки, глазуровані сирки тощо. Це не є дитяче харчування, а продукти, які можуть їсти і діти. Але тепер виробникам доведеться підтвердити їх якість та безпечність саме для дітей.

Щодо нашої продукції, яка виходить під торговою маркою «Рум’яні щічки», то дещо у виробництві змінилося, але не тільки у зв’язку з законодавчими корективами, а більше — через побажання споживачів, — продовжує Тетяна Григорівна. — Соки та фруктово-овочеві пюре ми розфасовуємо у баночки ємністю 250 мл і закатуємо (ще радянський варіант). Якість продукції, як визнає Держспоживстандарт, на найвищому рівні, а от за розфасовку нам понизили бал. Адже таку баночку можна відкрити тільки вдома, а матусі, гуляючи з дітками, іноді хочуть почастувати малюків на вулиці. Через це нині запускаємо паралельну лінію, на якій баночки будуть закупорюватися. Щодо консервантів, барвників та інших добавок, то ми їх ніколи не застосовували і не збираємося, адже працюємо не за технічними умовами (ТУ), а за ГОСТами. Дві позиції виготовляємо з додаванням натуральних вершків, але на волинських молокозаводах таких нема, тож завозимо з Києва. Вважаю, що посилення вимог до виробництва дитячого харчування — правильний крок. Не думаю, що від цього продукція подорожчає, адже в калькуляцію вже закладено технічний нагляд по сертифікації, дослідження на вміст ГМО, атестацію виробничих лабораторій тощо. Правда, подорожчання можливе внаслідок здорожчання сировини. Наприклад, цукор зріс у ціні, і ми були змушені трішки підняти вартість.

Недавно у Києві проводили дослідження українських, білоруських та молдовських виробників дитячого харчування. З’ясувалося, що у наших трьох виробників продукція була якісною, без домішок, а в закордонній виявили барвники й ароматизатори.

Потреба у вдосконаленні Закону «Про дитяче харчування» назріла давно, адже через заборону використання у дитячому харчуванні пшеничного борошна і крохмалю навіть виник дефіцит продукції. З крохмалем все зрозуміло — найчастіше це ГМ-продукт. Крім того, це спосіб долити більше води, наприклад, у фруктове пюре, і загустити крохмалем, тобто просто обдурити споживача. А ось обмеження на пшеницю не зрозумілі: вівсяне печиво завжди давали малюкам. У новій редакції закону йдеться: «У виробництві продуктів дитячого харчування забороняється використання ароматизаторів; барвників; штучних підсолоджувачів; консервантів, стабілізаторів, підсилювачів смаку та аромату; окремих сумішей спецій та прянощів, бавовняної олії, олії з кунжуту».

Ніби все зрозуміло, але як знати, що каша чи пюре, яке ви берете своєму малюку, не містить чогось із перерахованого «добра»? Правильно — читати етикетку з інгредієнтами, але й на ній поки нема повної інформації, тому часто батькам доводиться вибирати продукти методом експериментів над своїми чадами.

— Купую для свого тримісячного сина кашу «Нестле» виробництва Швейцарії. Пачка коштує 40 гривень, вистачає її на 2-3 дні, — розповідає молода мама з Луцька Марина. — Пробувала кашу «HIP», але вона не підійшла. Також брали фруктове пюре «Карапуз» — на нього алергія. Знайомі радили ще кашу «Дєтолакт» (одеський виробник). Звісно, витрати на дитячі каші б’ють по сімейному бюджету, але іншого виходу нема. З шести місяців уже можна буде докормлювати звичайною їжею. А зараз використовуємо ту кашу, яка найкраще підійшла, не викликає жодних негативних реакцій.

На думку експертів, у маркуванні треба скористатися міжнародними вимогами, в яких вказується не тільки склад продукції, а й кількість того або іншого інгредієнта. Та поки наші законотворці на таку відвертість не наважилися. Тільки постановили, що «на етикетці назва продукту повинна супроводжуватися інформацією щодо його призначення та віку дитини, з якого може бути спожитий цей продукт», а «в інформації про склад продукту дитячого харчування наводиться вичерпний перелік усіх інгредієнтів у порядку переваги їх масової долі в складі продукту».