Убивця намагався переконати суд, що зарізав сусіда з метою самозахисту

Повернувшись ввечері додому, Тамара Петрівна застала на кухні жахливу картину: її 30-річний син лежав у калюжі крові, не дихав. Шокована жінка спочатку взагалі не могла повірити власним очам, а коли таки зрозуміла, що її Павло мертвий, опустилася на підлогу біля нього і стала голосити. На пронизливі завивання з квартири Мірчуків (усі імена та прізвища змінено) збіглися сусіди. Викликали міліцію. Скривавлене тіло забрали на експертизу. Правоохоронці тим часом оглядали місце злочину. Все свідчило про те, що вбивство стало наслідком п’яного конфлікту: на столі — недопита пляшка горілки і нехитра закуска, під столом — порожня тара, перевернута табуретка, розкидане кухонне начиння на тумбочці.

У Тамари Петрівни запитали, з ким найчастіше пиячив її син. Заплакана жінка відповіла, що Павло приводив різний «контингент» — аби з пляшкою, та особливо частим гостем у них був Сергій, який живе двома поверхами нижче. Вони з Павлом разом у школі вчилися, чоловік неодружений, сидить без роботи, от і заливали обоє свої проблеми сорокаградусною.

Довго шукати вбивцю не довелось — після похорону сусід-однокласник з’явився у міліції з явкою з повинною. Проти Сергія Фомина порушили кримінальну справу за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу — навмисне вбивство. Експертиза встановила, що Павло Мірчук помер від «гострої втрати крові, яка наступила внаслідок пошкодження стовбура сонної артерії, що супроводжувалось масивною зовнішньою кровотечею».

Під час слідства підсудний свою вину визнавав частково. Хлопець розповів, що у процесі застілля між ним та загиблим виникла суперечка. Пригадати, що саме стало причиною раптового конфлікту, він не міг. Але стверджував, що Павло накинувся на нього, вдарив кулаком у груди та плече, а потім схопив за шию і хотів задушити. У цей момент Сергій дотягнувся до ножа, що лежав на столі, і, щоб захистити себе, з розмаху засадив його супротивникові у шию. Вбивати, каже, не мав наміру, просто захищався. Побачивши сусіда на підлозі, він злякався, висмикнув ножа з шиї і втік. Не надав йому жодної допомоги, навіть не викликав «швидку». Через це правоохоронці запі-дозрили саме навмисне вбивство, а не перевищення меж оборони. Крім того, у явці з повинною, на відміну від свідчень на суді, Фомин зазначив, що сусід у ході п’яної штурханини лише намагався схопити його рукою за шию, однак не душив. Пі-дозри підтвердились під час судово-медичного освідчення підсудного, на якому виявили синці на грудях і лівому плечі, проте на шиї жодних слідів насилля не знайшли. Отже, Сергій, повністю усвідомлюючи свої дії, зарізав товариша. Так, Павло був агресивною за характером людиною, про це казали і свідки-сусіди, і його матір. Особливо він розперізувався під дією алкоголю. Але це не виправдовує убивцю, тим більше, що чоловіки були друзями.

Луцький міськрайонний суд виніс вирок Сергію Фомину. До обтяжуючих обставин злочину віднесли те, що його скоєно в стані алкогольного сп’яніння. До пом’якшуючих — активне сприяння слідству і те, що до цього хлопець не мав проблем із законом. Кваліфікувавши злочин як особливо тяжкий, суд визнав Фомина винним і засудив його до 8 років позбавлення волі. За цивільним позовом він має компенсувати матері загиблого 20 тисяч гривень моральної шкоди. Та сина жінці, хоч який непутящий він був, уже ніхто не поверне. Тепер Тамарі Петрівні залишилося тільки картати себе, чому того злощасного червневого вечора вона не відразу пішла додому, а завернула до подруги на чай. Якби не дві згаяні години, можливо, Павло залишився б живим. А ще — проклята горілка, яка затуманює мозок і здоровий глузд, через що навіть друзі зі шкільної парти стають ворогами та вбивцями…