20% українських бензинів — сурогат

Минулого року держава майже втратила контроль над ринком нафтопродуктів: регулювалися тільки ціни, а про якість пального забули. Держспоживстандарт, єдиний орган, уповноважений здійснювати перевірку реалізованих на АЗС нафтопродуктів, за браком фінансування не проводив лабораторних досліджень. Вже з початку цього року системний моніторинг взялися відновлювати.

Територіальні відділення у справах захисту прав споживачів разом із держцентрами стандартизації, метрології й сертифікації за 2 місяці перевірили 25,6 млн. л нафтопродуктів, із них близько 1,3 млн. л (5,5%) було забраковано й знято з реалізації. Незалежні експерти ринку вважають такі цифри необ’єктивними. Якщо раніше, щоб завищити октанове число, у бензин домішували тетрабутилметиловий ефір, який нескладно було виявити, то тепер використовують присадки зі складною хімічною формулою, і лабораторні аналізи їх часто пропускають.

Так, за даними консалтингової групи «А-95», тільки половина бензинів, реалізованих сьогодні на ринку, відповідає діючій нормі «Євро-2», 30% становлять нафтопродукти нижче зазначеної норми за своїми технічними характеристиками, а ще 20% — взагалі фальсифікат. З дизельним паливом ситуація краща: до стандарту «Євро-2» не дотягує тільки 12% ДП, а на солярку, що відповідає за якістю нормам «Євро-4» та «Євро-5», припадає більше половини ринку.

То що ж і навіщо додають у пальне, яким заправляються українські водії? Паливо розводять або, як кажуть у народі, бодяжать, на нафтобазах та заправках. Основна мета — зробити з дешевого бензину більш дорогий. Це досягається шляхом підвищення октанового числа для бензину і цетанового числа для дизельного палива. Наведемо приклад вигоди від застосування присадки. 2 літри ацетону досить для того, щоб з тонни 92-го бензину зробити тонну 95-го, а якщо додати ще трошки, то виходить уже 98-й. Різницю в ціні А-92 та А-98 знає кожен водій.

Для подорожчання пального бодяжники також використовують тетраетил свинцю (його ще називають псевдобензином). Від нього страждають карбюратор і нейтралізатори. Поширена присадка — нафталін. Згоряючи в камері горіння двигуна, він залишає після себе велику кількість нагару, до того ж збільшує шкідливість вихлопних газів. А кристалізуючись, нафталін забиває систему подачі палива, починаючи з бензонасоса, шлангів і закінчуючи форсунками. Ще домішують спирт, який швидко роз’їдає прокладки у двигуні. Марганцеві присадки виводять із ладу каталітичні нейтралізатори. При використанні фероцену на свічах й у циліндрах утвориться червоний нагар.

До речі, присадки у виробництві бензину не заборонені, на їх легальне застосування мають право нафтозаводи й бази переробки, оскільки октанове число має властивість знижуватися під час транспортування пального. Але вміст присадок у готовому продукті не повинен перевищувати 0,3%.

— Минулого року справді не виділялося фінансування на дослідження бензину, — зауважує генеральний директор ДП «Волиньстандартметрологія» Адам Ханзерук. — Перевірки проводили, але не такі, як треба. Зараз власним коштом і за завданням обласної прокуратури беремося за аналіз пального. Вже розпочалася тотальна перевірка оптових постачальників бензину і дизпалива. На АЗС, яких в області працює 142, будемо вибірково відбирати зразки. Перші результати стануть відомі за два-три тижні, тоді й дізнаємося, на якому бензині їздять волинські водії.

Корективи у роботу метрологів вніс Закон «Про державний ринковий нагляд». Якщо раніше працівники структури Держспоживстандарту могли завітати з перевіркою на АЗС неочікувано, то з набуттям чинності цього закону вони змушені інформувати про свій візит за 10 днів до дати планованих рейдів. Цей же закон обмежив права споживачів. Наприклад, якщо ви заправили повний бак і під час їзди помітили, що автомобіль подає тривожні сигнали про якісь неполадки, довести, що на «здоров’я» машини вплинув саме неякісний бензин, майже неможливо.

— Закон України «Про державний ринковий нагляд» запровадив нову процедуру, — пояснює начальник управління у справах захисту прав споживачів у Волинській області Геннадій Кожевніков. — Зразок бензину, якщо є сумнів у його якості, треба брати в той же день або не пізніше, ніж зранку наступного. Та на ділі все не так. Споживач спершу мусить звернутися із заявою до нас, ми, в свою чергу, маємо перевірити всі дані: обов’язково чек, прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання громадянина, суть порушеного питання. Далі з обласного управління направляємо скаргу з супровідними документами у Київ. Там знову все перевіряють, з’ясовують, чи це не є «наїзд» на підприємство. Якщо всі адреси і дані підтверджуються, дають добро на позапланову перевірку, тобто без попередження. Але до цього моменту пройде як мінімум 20 днів. Тож сенсу проводити експертизу пального майже нема, адже та партія, яка справді могла бути некондиційною, давно продана. Тим більше, якщо експертиза покаже, що пальне на даній АЗС якісне, то скаржник буде змушений заплатити за дослідження з власної кишені.

Моніторинг якості нафтопродуктів, звісно, потрібен, але процес треба модернізувати. За словами керівника галузевої асоціації «Об’єднання операторів ринку нафтопродуктів в Україні» Леоніда Косянчука, спершу необхідно законодавчо запровадити більш суворі вимоги до виробництва палива (наприклад, український стандарт допускає додавання 500 мг сірки в 1 кг палива, тоді як «Євро-4» — лише 50 мг, а «Євро-5» — усього 10 мг). Варто вдосконалити й сам механізм перевірки, зокрема конкретизувати повноваження перевіряльників, а також треба стягувати адекватні штрафи у випадку виявлення «бодяги», приміром, у десятикратному розмірі від вартості виявленого фальсифікату. Потрібно також продумати питання утилізації, щоб некондиційний товар не зміг знову повернутися на ринок, що зараз зазвичай трапляється.