Порошенко здав Шокіна, але не здав Яценюка
Гра на викидання виявилася всього лише грою. Президентсько-прем’єрською
Все стало зрозуміло після того, хто дивився пряму трансляцію, як на пропозицію Литвина зробити сигнальне голосування по Яценюку, оскільки депутатський зал не вселяв надії необхідної кількості депутатів, Гройсман категорично заперечив: «Ніякого сигнального, голосуємо за основу і в цілому». Результат - 194 «за» відставку Кабміну.
Розчарування? Злість? Образа? Якщо відверто - три в одному. Стає очевидним - з народом вкотре зіграли в наперстки. Треба було кілька годин «полоскати» Яценюка, щоб потім , під кінець сказати: «Хлопець, все гаразд, не хвилюйся». Можливо, навіть після всього ще й остограмились, щоб зняти стрес. Бо він таки був. Ніхто ж на сто процентів не міг спрогнозувати результат. Домовленість домовленістю, а карта може лягти по-різному.
Чи виграв від такої ситуації президент? Ні, не виграв. Бо українці, якщо до цього були сумніви, вкотре переконались: влада не хоче мінятись і не буде. Це перше. По-друге, всі зрозуміли, що Яценюк і Порошенко - ягоди одного поля. Приклад цьому – голосування. Найближчі люди Порошенка якраз і не голосували, або ще краще - утримались, як Гросман. А це значить лише одне – президент до кінця не оцінює ситуацію, в якій опинилась Україна з реформами Яценюка. І третє – якщо Президент і Яценюк думають, що все обійшлось і в них ще є якийсь час попрацювати в команді, то вони глибоко помиляються. Народ доведений до відчаю і навряд чи захоче далі терпіти. Тим більше, що про акції заявляють «свободівці». Впевнено крокує по Україні зі своїм антикорупційним проектом і Саакашвілі. То нічого, що він не критикує президента. І можливо, це навіть спільно задуманий проект. Ситуація може так розвернутись, що Саакашвілі вимушений буде не тільки говорити, а діяти в інтересах народу, бо політична кар’єра, амбіції серйозного політика заставлять його це зробити. Що отримав народ від вівторкового голосування? Подальше зубожіння до повної втрати фінансів. Відсутність реформ. Подальше і, можливо, остаточне знищення середнього та малого бізнесу, величезний зашморг на шиї на десятки років від міжнародних фінансових інституцій, відсутність закордонних інвестицій, зростання байдужого ставлення до України з боку європейських країн. Ми їм добряче уже надоїли. Європейці повністю розчаровані в Україні. І в першу чергу через те, що народ дозволяє верхівці поводитись з країною так, як вона поводиться. Корупція? А її ніхто не відміняв. Як процвітала, так і буде процвітати. Так, для ока, час від часу когось затримуватимуть, потім тихенько відпускатимуть. Галас буде, але за ним нічого не стоятиме. Ні, меншеньких, може, навіть садитимуть, а «крупна риба» продовжуватиме свобідно «плавати».
Найстрашніше те, що все це відбувається на фоні війни. Якщо народ плаче за своїми синами, то політики використовують військові дії як прикриття своєї бездіяльності, непрофесійності, розкрадання бюджетних коштів... А така риса як совість, то вона у них просто відсутня. Зате добре виражена – жадібність, особливо до чужих грошей …
головний редактор газети «Відомості»
