Реформу МВС почало зі скорочення інституту захисту… прав людини

Правоохоронне відомство готове скорочуватися. Співробітники одного з підрозділів центрального апарату дружно написали заяви про звільнення. Навряд чи за власним бажанням…

Днями радник міністра внутрішніх справ Катерина Левченко «обрадувала» громадськість України сенсаційною новиною: нове керівництво МВС збирається скоротити відомчий інститут захисту прав людини. За інформацією, яку мають активісти правозахисних організацій, звільнити збираються саме тих, хто реально здатний протидіяти міліцейській сваволі в регіонах. 33 помічників міністра внутрішніх справ просто змусили написати заяви про звільнення. Природно, люди в погонах – народ підневільний. Найімовірніше, ніхто з «тих, хто потрапили під роздачу» міліцейських чиновників не стане відстоювати свої цивільні права. Вони звикли виконувати накази, навіть негласні й навіть на шкоду своїм інтересам. Безсумнівно, без роботи вони не залишаться. А от правозахисні організації, адвокати помічників, які нерідко залучають міністра в областях до складних розслідувань, де потрібне втручання посадової особи, не підлегле місцевому начальству, не на жарт стурбовані такими кадровими рішеннями.

- Ліквідація Управління по моніторингу прав людини в діяльності органів внутрішніх справ – це крок назустріч закритості МВС перед громадськістю, - вважає Катерина Левченко. - Природно, повністю розв'язати всі проблеми, пов'язані з порушенням прав громадян, затриманих міліцією, за допомогою 33 чиновників практично нереально. Однак за два роки роботи цієї структури зроблено чимало. В 2008 році помічниками міністра було зареєстровано 2857 звернень громадян, що стосуються сваволі міліцейських чиновників, порушення прав затриманих, із проханням розслідувати факти катувань громадян, що перебувають в ізоляторі тимчасового тримання. По цих зверненнях було ініційовано 1233 службові перевірки. В 2009-му таких звернень зареєстровано 2705, а розгляд проводився вже по 2016 заявах.

Заради справедливості варто згадати, що населення України свою міліцію майже не сприймає як правоохоронний орган. Скоріше, як такий, що має право карати, у тому числі й невинних. Звідси – катування затриманих, незаконні арешти та інші супутники тоталітарного режиму. Під натиском міжнародного співтовариства, правозахисних організацій і адвокатів міліцейську структуру злегка відкрили для моніторингу з боку громадськості. При МВС була створена суспільна рада, у регіонах працювали помічники міністра ВС, відповідальних за дотримання прав громадян, що потрапили в «поле зору» міліцейських підрозділів. Була налагоджена робота так званих мобільних груп, яка в будь-яку годину дня й ночі могла з'явитися в будь-якому райвідділі міліції й поцікавитися: хто сидить в ізоляторі тимчасового тримання, за що, вислухати скарги й у випадку порушень із боку правоохоронних органів покарати винних.

- Під час рейдів мобільних груп у різних райвідділах ми завжди знаходили незаконно затриманих громадян, - згадує співголова Харківської правозахисної групи Євген Захаров. - Людей затримували як волоцюг, незважаючи на те, що вони мали й прописку, і офіційну роботу. Їх утримували зовсім безпідставно.

Пан Захаров міг би пригадати сотні подібних прикладів. Один з останніх - по Дніпропетровській області. В одному з ізоляторів тимчасового тримання була виявлена жінка (ромської національності). Її затримали на тій підставі, що вона нібито не має ні паспорта, ні прописки. З'ясувалося, вона живе в Запорізькій області, там – будинок, родина, діти. А без паспорта вона така не одна. За місцем свого проживання циганам просто не видавали паспорта. А без цього документа громадяни не мають змоги й влаштуватися на офіційну роботу, і безперешкодно пересуватися по країні, і реалізовувати інші права, закріплені в Конституції й законах України. Втручання помічника міністра МВС по моніторингу прав людини в правоохоронних органах допомогло усунути утиски цілої громади.

Не зайвим є, вважають правозахисники, втручання представника міністерства й у тих випадках, коли міліція не діє при розслідуванні резонансних кримінальних злочинів або, ще гірше, є підозри про причетність її співробітників до протиправної діяльності. У зв'язку із цим Євген Захаров згадав випадок по Харкову, коли пропали неповнолітні діти.

- Це цілком дієздатна структура, здатна хоч якось впливати на захист прав громадян на місцях, - певен харківський правозахисник. Так, до речі, вважають і представники Українського Гельсінського союзу по правах людини. Під своїм звертанням до керівництва МВС правозахисники зібрали підписи більше сотні правозахисних організацій. Але в міліції як і раніше вважають, що на утриманні цієї структури можна непогано заощадити.

- Річний бюджет МВС – близько 10 млрд. гривень, - пояснює Катерина Левченко. - Зарплата помічників міністра, виходячи з нинішніх реалій, складе близько 3 тисяч гривень. Тобто – на утримання Управління по моніторингу прав людини в правоохоронних органах на місяць піде близько 90 тисяч гривень, у рік - близько мільйона. Це - одна сто тисячна бюджету відомства.

Судячи із заяв у ЗМІ, нове керівництво МВС збирається скоротити центральний апарат ледь не вдвічі. Похвально, це рішення вітається й на рівні керівництва країни, і народом. Однак сумно, що скорочення центрального апарата почали саме зі структури по захисту прав людини. До того ж регіональних представників міністра навряд чи можна вважати працівниками центрального апарата. Вони не в Києві штани протирають, а працюють у регіонах. Підзвітність центральному апарату дає можливість залишатися незалежними стосовно начальників обласних міліцейських головкомів і реально впливати на ситуацію на місцях. Адже помічникам не тільки скарги на міліцію доводиться розбирати. За останні кілька років удалося помітно поліпшити умови утримання затриманих в ІТТ, відремонтувати приміщення, що стали непридатними, із залучення грошей з місцевих бюджетів і за рахунок спонсорської допомоги. До того ж Управління по моніторингу прав людини в правоохоронних органах разом із громадськістю готує зміни в законодавство, що дозволяють створити механізм контролю громадськості за діяльністю правоохоронних структур.

- З однієї сторони, міліція повинна захищати права людини, з іншого боку – вона має працювати прозоро. Але механізми цієї прозорості в законі, на жаль, ніяк не прописані, - стверджує Катерина Левченко. - Проблеми з порушенням прав людини органами правопорядку ховаються не за особистістю міністра, а в тій системі, яка працює в Україні.

- Без представників міністра із прав людини в регіонах відстоювати права людини в міліції, навіть будучи певними, що в даний конкретний момент до ув'язненого застосовують катування, буде неможливо, - переконаний правозахисник Євген Захаров.

Однак поки ні точка зору правозахисників, ні представників української й міжнародної громадськості у МВС не почуті…

Вікторія Владіна