Посівну селяни беруть у свої руки. На державу вже не сподіваються

Топ-новинами останніх тижнів є результати президентських перегонів і кадрові зміни, які вони передбачають. Проте за місяць в Україні має розпочатися не менш значуща (а для пересічних українців і більш) подія — посівна. Від того, що ми засіємо у квітні, залежатимуть ціни на продукти харчування на весь наступний рік.   За словами першого заступника голови Волинської ОДА Віталія Заремби, такої невизначеності з посівною в незалежній Україні ще не було.

— Турбує, що лютий завершився, а на рівні уряду ніхто всерйоз про проведення комплексу весняно-польових робіт не говорить, — зауважив в коментарі «Відомостям» Віталій Заремба. — На сьогодні є дві державні програми, які не вирішують нічого — це підтримка товаровиробників пільговим пальним і забезпечення мінеральними добривами. Переді мною лежить документ про виділення пільгового пального. Ці цифри вирішують проблему Волині приблизно на 8-10%. Те ж саме із міндобривами. Сьогодні тих добрив, які закуплені Аграрним фондом і в принципі доступні товаровиробникам, в область завезли аж 700 тонн. Це у межах 2-3% до потреби. Ще більша проблема — це проблема грошей. Їх можна було б взяти у банку. Але умови видачі кредитів такі, що залишать селянина, перепрошую, без портків. А держава не гарантує компенсацію відсотків. Так що з обіговими коштами — проблема. Її ми мали вже торік. Скажімо, якщо у 2008-му сільське господарство Волині кредитувалося на рівні 150 мільйонів гривень, то у 2009 році ця цифра була у межах 23 мільйонів. Цього року ще скрутніше.

Чи дійсно ситуація така критична, як говорить заступник волинського губернатора, «Відомості» вирішили поцікавитись у керівників господарств. Оскільки 70% продукції в області виробляють дрібні власники і фермери, то перш за все з питанням звернулися до заступника голови Асоціації фермерів та приватних землевласників Волині Олега Галасуна.

— Якби погодні умови дозволили, то у поле вийшли б хоч сьогодні, — запевнив фермер із Чарукова, який займається вирощуванням овочів. — Ми не плачемо, а працюємо. А пільг від держави не отримували ніколи. Тому нинішня ситуація — не нова. Сподіватися треба лише на свої руки та голову. Тому я, наприклад, добрива придбав ще восени. На пальне гроші також є. Звичайно, якби взяти кредити під менші відсотки — це було б непогано. Наприклад, купити насіннєву картоплю із Німеччини. Її ціна 10 гривень за кілограм. Але обійдемося тим, що маємо.

Готові вийти на поле і у великих господарствах.

— У нас в області є приблизно до двох десятків господарств, які уже не сподіваються на державу і обходяться без її допомоги, — каже керівник ПОСП ім. Шевченка Горохівського району Андрій Турак. — Ми готові сьогодні купити і добрива, і пальне самі. Кредитів під 30% ніхто брати не буде. Сьогодні стоїть питання, аби держава регулювала процес вирощення продукції, як це робиться у всьому нормальному світі. Там аграріям доводять квоти. Що це значить? Таку-то кількість вирощеної продукції держава у тебе купить восени (до того ж за найвищими цінами), а певну кількість можна експортувати. А все, що виростив поверх цього, — господар змушений віддавати буквально за безцінь — цієї продукції у нього не замовляли. У нас же навесні ніхто не прогнозує, скільки і за якою ціною отримаємо продукції восени. До чого це призводить — приклад із цукром. У 2006 році було перевиробництво цукрових буряків. Наступні роки їх почали сіяти все менше і менше. Як результат: у нас уже не вистачає цукру.

Разом з тим, за повідомленням Укрінформу, у Міністерстві аграрної політики оцінюють стан підготовки аграріїв до весняно-польових робіт як «стабільний, який спостерігався і в попередні роки».

Як зазначив міністр аграрної політики України Юрій Мельник, весняна посівна кампанія 2010 року коштуватиме аграріям України 24 млрд. грн. «12 млрд. грн. з них за рахунок власних ресурсів, які сьогодні можуть бути від реалізації продукції, і за рахунок тих коштів, які вже існують від реалізації продукції. Інші 12 млрд. грн. — це те, на що ми розраховуємо у вигляді залучених ресурсів. Це, в першу чергу, кредити комерційних банків», — сказав міністр.

Тільки, як бачимо, самі селяни зовсім не хочуть брати цих кредитів під шалені відсотки, що їх пропонують банки. Наразі нічого іншого уряд запропонувати не може.