Капітан міліції Оксана Ільчук охороняє державні таємниці

Жінки давно освоїли майже всі чоловічі професії — життя заставило. І в міліції представниці прекрасної статі тепер не рідкість. А от в Управлінні по боротьбі з організованою злочинністю, яке асоціюється виключно з кремезними чоловіками, жінка — справді дивина. Якщо ж це молода струнка блондинка — то взагалі окрема історія, яку б ми хотіли присвятити до весняно-квітучої дати 8 Березня.

Оксана Ільчук працює в УБОЗі з 2001 року. Пройшла конкурс в Управління, навчаючись на третьому курсі юридичного факультету. Зараз їй 27 років, а звання має капітанське. Посада дуже відповідальна — старший інспектор з режиму секретності. Суть роботи, самі розумієте, розголошувати не можна — державна таємниця. А от побалакати про життя в чоловічому колективі та плани на майбутнє — запросто.

— Коли надумала йти в міліцію, батьки не перечили такому вибору, бо тато свого часу теж працював в органах внутрішніх справ. А так як я одна дитина в сім’ї, то довелося мені йти його стопами. Але я про це ніколи не шкодувала, бо роботу свою дуже люблю, — зізнається Оксана. — Знайомі, друзі теж звикли до моєї професії. Подруги навіть заздрять по-доброму: мовляв, пощастило працювати в чоловічому колективі, це значно легше, ніж у жіночому. Але мені порівняти нема з чим.

До речі, капітан міліції Ільчук не схожа на інших жінок у погонах, бо вона… їх просто не носить. А все тому, що в спецпідрозділі УБОЗ повсякденна форма не передбачена, її одягають лише на урочисті події чи стройовий огляд. Для жінок, які звикли проявляти свою індивідуальність через вбрання, відсутність форми — плюс. Звісно, в УБОЗ не прийдеш, як на вечірку, але і підбори, і спідницю (відповідної довжини), і манікюр з макіяжем можна.

— Колеги-чоловіки завжди помічають зміни в зовнішньому вигляді, в настрої, — каже Оксана. — Щоб підтримувати фізичну форму, принаймні три рази в тиждень займаюся в тренажерному залі. Можна на велосипеді після роботи розім’ятися, або ж хлопці показують якісь силові вправи. Два рази у місяць виконуємо практичні стрільби, є власний тир у підвалі. За мною закріплена зброя, але поки не було приводів скористатися нею.

Натомість приємних приводів вистачає, адже чоловіки цінують поради і допомогу жінок (крім Оксани, в УБОЗі працюють ще п’ять представниць слабкої статі на різних посадах).

— На свята від чоловіків обов’язково отримуємо квіти. До 8 Березня вони нам готують сюрприз, поки не зізнаються, що саме. Натомість 23 лютого маємо всім колегам приділити увагу і презентувати хоча б якусь дрібничку.

А єдиного чоловіка у житті капітан міліції поки не знайшла.

— З-поміж колег не хочу, — розмірковує дівчина. — Робота специфічна, переносити її ще й додому нема бажання. Хоча, звісно, не зарікаюсь, може по-різному скластися. Адже значну частину життя проводиш на роботі. Повертаєшся ввечері втомлений, не завжди є час і натхнення вийти кудись розважитися. Інколи доводиться попрацювати у вихідні, затриматися або ж прийти раніше — на 6-7 годину ранку.

Тож поки на меті собі дівчина поставила кар’єрний ріст і впевнено рухається вперед. Уже має три медалі за відзнаки у роботі, а також красується на дошці пошани в Управлінні МВС України у Волинській області.