Шкірвендиспансер залишився без приміщення

21 травня 2009, 16:54

Джерело: Відомості

Дерматологічні хворі та пацієнти інфекційної лікарні змушені лікуватися в умовах, що не відповідають санітарним нормам. Коли у Луцьку на початку 2000-х ліквідовували шкірно-венерологічний, ендокринологічний та кардіологічний диспансери, і медики, і санстанція, і спеціалісти обласного управління охорони здоров’я висловлювалися проти. Але тодішній губернатор Борис Клімчук наполіг на розформуванні, нібито прагнучи таким чином скоротити витрати з бюджету. Шкірвендиспансер приєднали до обласної інфекційної лікарні, інші два збережено у структурі обласної клінічної. Ендокринологічному і кардіологічному диспансерам виділили достатньо площі, сучасне обладнання, тож вони функціонують нормально. А от зі «шкірним» одразу виникли проблеми, симбіоз (співіснування різних видів) не вдався. Через 2 роки постало питання про його відокремлення, але підходящого приміщення не знайшлося й досі. — Шкірвендиспансер передали під керівництво інфекційної лікарні у 2002 році, — розповідає головний лікар інфекційної лікарні Петро Гагаловський. — Але через певний час стало зрозуміло, що він повинен діяти окремо. У 2004 році знову утворили шкірвендиспансер, але приміщення для нього не знайшли. В інфекційній лікарні він займає третій поверх правого крила — приблизно 220 квадратних метрів — 12 палат (площа всієї лікарні — 5500 квадратів). Здавалося б, і не надто багато місця відведено під диспансер, але його розташування не відповідає санітарним нормам, і обласна санстанція, якби дотримувалася всіх догматів і не захотіла йти назустріч, могла б закрити обидві медустанови. — На території лікувального закладу не повинно бути об’єктів, які не стосуються його діяльності, — коментує ситуацію начальник управління охорони здоров’я облдержадміністрації Ігор Ващенюк. — Крім того, на одне ліжко потрібно виділити 7,5 квадратних метра, а в інфекційній лікарні виходить усього 4,5. Проблема гостра, адже ще частина шкірвендиспансеру (стаціонар) розміщена у наркологічному диспансері. В інфекційній лікарні також отримують терапію хворі на ВІЛ і СНІД, їм треба забезпечити нормальні умови. Але об’єднати шкірдиспансер поки нема можливості. — Специфіка інфекції така, що аби лікування дало позитивний результат, у палаті має бути один або два хворих, — пояснює Петро Гагаловський. — Тим більше, зараз спостерігається ріст респіраторних захворювань. Якщо взимку завантаженість лікарні становила 86-90%, то у весняно-осінній період доходить до 200-210%, нема куди розмістити пацієнтів, траплялося, що й у коридорі лежали. До того ж усі хворі з різними інфекціями — або кишковими, або крапельними, їх треба розділяти, щоб не виникло перехресної інфекції. Так само пацієнти шкірдиспансеру піддаються ризику захворіти, наприклад, грипом, а наші — якоюсь дерматологічною хворобою. За санітарними нормами, у нашій лікарні можна розмістити 50 хворих, але насправді одночасно лікується 200, за рік проходить 6-6,5 тисячі людей. Палати мають виглядати так: заходить пацієнт в одні двері, немає ніяких контактів, лише з персоналом, окремий санвузол, а як виписується — виходить через інші двері. Таким чином прискорюється процес одужання і унеможливлюється зараження оточуючих. Шкірвендиспансеру також не вистачає місця, — зауважує головний лікар інфекційної лікарні. — Їм обов’язково треба розширяти лабораторію (зараз відведено всього 3 кімнати), бо вона вже не відповідає запитам закладу. Крім того, у тому крилі нема ліфта, а деяким пацієнтам важко підніматися сходами. — Точно зараз складно сказати, але я думаю, що диспансери ліквідували, щоб вивести приміщення з медицини, — пояснює Ігор Ващенюк. — А нині вони дуже стали б у пригоді, наприклад, корпус онкодиспансеру забрали під хоспіс, їх також треба розділяти. Будинок, де був «шкірний» диспансер, проданий (зараз у ньому розміщено кабінет приватного дерматолога), в приміщенні ендокринологічного в районі Теремно тепер працюють БТІ і служба виконання покарань, кардіологічного на вулиці Богдана Хмельницького — ТзОВ «Волиньфарм» і «Луцькфармація». В обласній комунальній власності підходящої будівлі нема. Проблему, хоч і частково, можна було б вирішити за рахунок надбудови до інфекційної лікарні мансардного поверху з окремим входом. Передпроектна пропозиція уже погоджена з архітекторами, але фінансування у зв’язку з кризою цього року не варто очікувати. Також наше управління планує звернутися з листами до губернатора Миколи Романюка, голови облради Анатолія Грицюка, мера Луцька Богдана Шиби з проханням віддати на потреби медицини колишню обкомівську дачу «Круча», за яку зараз ідуть суперечки в суді (хоча та мальовнича місцина з фруктовим садом майже у гектар краще підійшла б для затишного санаторію, аніж для шкірвендиспансеру). Поки місцева влада вирішує, куди відселити шкірвендиспансер, в інфекційній лікарні проходить плановий ремонт. — Трішки прискорився процес із появою у світі нової небезпеки — вірусу свинячого грипу, — пояснює головний лікар. — Три бокси вже готові, до кінця місяця планується здати ще три сучасні палати — на одне, на чотири і на шість місць. Далі запланована реконструкція приймального відділення. Проектна документація на це виготовлена ще у 2002 році, але, як завжди, бракує грошей. Але добре, що встановили нову котельню й систему опалення. Почали заміну вікон і дверей. За 50 років, відколи побудована лікарня, у ній жодного разу не проводився капітальний ремонт.