Гарантія на взуття з розпродажу діятиме наступного сезону

Кілька порад споживачам, як захиститися від неякісних товарів

За даними Європейської бізнес-асоціації, за час кризи в Китай переїхало більше 100 європейських компаній. Так, тільки минулого року свої фабрики у Піднебесній розмістили англо-голландська компанія «Unilever», «Gillette», виробники модного одягу «Prada», «D&G», «Versace» та «Gucci». У результаті в 2009 році в більшості бутиків Східної Європи частка одягу європейських люксових марок із позначкою «Made in China» досягла 50% у порівнянні з 5% в 2008 році. А частка побутової техніки європейських торговельних марок китайської зборки вже досягла 80%. Тепер нас переконують, що товар із маркуванням «Зроблено в Китаї» не означає — неякісний. Чи вірити цій новій тенденції, з’ясовували «Відомості».

Ну, придбати «Prada» чи «Versace» хай навіть з китайської фабрики середньостатистичний українець поки не має можливості. Але наші ринки просто завалені одягом та взуттям із Піднебесної, тож вибирати є з чого. Правда, і в покупців, і в самих продавців ставлення до всього китайського упереджене — досі діє стереотип про «самокльоп» і «ширпотреб». От приклад: я вибирала спортивний костюм для 6-річного племінника. Продавчині мене запитують: вам угорського, польського, російського виробництва чи китайського. Я поцікавилася різницею, адже в ціні вона була несуттєва — 20-30 (максимум 50) гривень. Мені пояснили: в китайських костюмах тканина неприємна до тіла, жорстка, під час носіння скручується або затягується, шви нерівні, швидко розходяться. Звісно, я взяла угорську спортивку. А от питання, навіщо ж підприємці закупляють на продаж неякісний китайський товар, залишилося відкритим. Напевно, це маркетинговий хід: мовляв, купуйте дорожчі речі, їх з китайськими навіть порівнювати не варто.

Але неякісний товар можна придбати не тільки на ринку, а й у дорогому магазині з багаторічною репутацією. Так, знайомій не пощастило з осінніми туфлями на високих підборах. Брала їх у брендовому взуттєвому магазині. Взула фактично два рази, коли відчула, що один каблук почав хитатися і загрожував зламатися у будь-який момент. Пішла в магазин, адже на туфлі видали законну гарантію — 45 днів. Але їй грубо відмовили і в заміні, і в поверненні грошей. Та жінка не здалася, бо виклала за злощасні туфлі чималеньку суму, і звернулася в Торгово-промислову палату, де проводять незалежні експертизи. Виявилося, що супінатори, які кріплять каблук до підошви, були з… грубого картону (а мають стояти металеві), тож не дивно, що підбори розхиталися. Після експертизи в магазині вибачилися, повернули гроші і забрали дефектні туфлі.

Отже, захист від неякісного товару у нас все ж є, його гарантує Закон «Про захист прав споживачів». Тільки щоб відстояти свої права, треба запастися терпінням, нервами і вільним часом, адже переписка, експертизи й судова тяганина можуть тривати місяцями. А причину споживчих конфліктів спеціалісти вбачають у хаотичності та безконтрольності роздрібної торгівлі.

— За Союзу були оптові бази, на яких перевірялося 10% продукції з кожної партії. Тоді вже товар потрапляв на ринки, в магазини, — пригадує начальник управління експертизи та сертифікації Волинської торгово-промислової палати Надія Мотронюк. — Тільки на заводах-виробниках лишилися технологи, які відповідають за якість продукції. Але торгівля і закупка товару відбуваються хаотично.

Сьогодні найбільше до нас звертаються з бракованим взуттям та одягом. Якщо етикетка та упаковка не порушені і товар ще не був у вжитку, покупець протягом 14 днів має право звернутися до продавців, щоб провести заміну речі, яка йому не підійшла. А коли ж у товарі виявляється якийсь дефект, потрібна експертиза. При зверненні ми встановлюємо, які ці дефекти: механічні, виробничі або такі, що виникли від неправильної експлуатації. Експерт робить заключення про вид дефекту і процент зносу (втрати якості) речі. Цей акт покупець пред’являє продавцю. Якщо той погоджується розійтися безпроблемно, питань не виникає. Але так буває рідко, тож покупці змушені звертатися в управління захисту прав споживачів. Знову призначається незалежна експертиза. Часто доходить до суду, який приймає рішення про виконання одного з трьох варіантів, передбачених законом: усунення дефекту за рахунок продавця, заміна товару на аналогічний або повернення коштів.

Взимку найбільше скарг надходить на взуття. Адже це обновка, яку люди можуть дозволити собі не кожного року. Тож дуже неприємно, коли, назбиравши за кілька сезонів грошей на нову пару, через місяць змушений нести її в ремонт.

— Зараз майже все взуття — непотріб, — констатують майстри взуттєвої майстерні в Будинку побуту, що в самому центрі Луцька. — Люди купляють ніби шкіру, а насправді це галантерейна шкіра, яка йде на виготовлення рукавичок, сумок. Взуття з такого матеріалу довго не служить, розлазиться. Виробництво зазначено польське, російське, а звідки те взуття насправді — невідомо. Замінник теж дуже неякісний, зразу облазить, підривається. Річ взута два-три рази, але ходити в ній уже неможливо. Нарікають на погоду, на неприбрані вулиці. Дороги і тротуари посипають такою сумішшю, що в’їдається у взуття. Люди приносять шкіряні чоботи, а сіль виступає наверх, і ніяк її зачистити не вдається. У таку погоду найбільше ставимо внутрішні латки, робимо підклейку і замінюємо зламані супінатори, — продовжують майстри. — Приносили фабричне взуття, то супінатори вдвічі вужчі, ніж мають бути, такого ми ще не бачили. А у так званому одноразову взутті каблуки взагалі тримаються на скобках.

Поремонтувати чоботи нині влітає в копієчку. Набойки коштують 20-25 гривень, латочка — від 20 грн., заміна каблуків — 75 грн., обшивка — 20-35 грн. (залежно від розміру).

— Кожного дня приносять на експертизу одну-дві пари взуття, — підтверджує тезу про паршиву якість взувачки судовий експерт по товарах народного споживання Волинської ТПП Юлія Цепа. — В основному це турецький і китайський товар. Багато звернень з підробленим взуттям, коли продавець видає пресовану формовану шкіру за натуральну і просить відповідні гроші. При цьому технологія виготовлення зовсім інша: на тканинну основу клеяться дрібні шматочки шкіри, а потім спресовуються. Переважно скаржаться на товар, придбаний на ринках, але й з брендових магазинів також приносять. Купуючи взуття, звертайте увагу, що на фабричних виробах обов’язково нанесене маркування, де вказано повноту, артикул, модель.

Ще один нюанс — гарантія. Згідно з законом про захист прав споживачів, на взуття надається гарантійний термін носіння 45 днів. Уточнення: гарантія видається посезонно, а не на будь-які 45 календарних днів.

— Приміром, ви купили зимове взуття на розпродажі наприкінці лютого, взули його два рази і заховали до наступного сезону. Тож ви використали 10 днів гарантії цього осінньо-зимового сезону, а з 15 листопада почнеться новий сезон, і ваша гарантія діятиме ще 35 днів, — пояснює Юлія Цепа. — Це важливо знати, адже дуже часто взуття купують саме наприкінці сезону — на розпродажах. Тому потрібно зберігати товарний чек, щоб було підтвердження, коли ви придбали це взуття.