Краща боксерка України любить готувати шашлики і дає приватні уроки

Боксерське співтовариство країни назвало кращою боксеркою України (ВІДЕО) харків’янку Лілю Дурнєву. До речі, на ЧС-2010 вона стала третьою у своїй ваговій категорії. Як пише газета «Сегодня», більшу частину свого життя дівчина проводить у спортивному комплексі «ХТЗ» серед груш і тренажерів, а у вільний час смажить млинці. «Бокс — це моя професія, робота, за яку я на даний момент одержую гроші», — скромно говорить 30-літня спортсменка.

У дитинстві про чоловічу професію дівчина не думала. Були рухливі ігри в козаки-розбійники, лазіння по деревах і заборах, але передумов для занять спортом — ні. Ліля прийшла в легку атлетику коли їй виповнилося 15 років. «Я вчилася в школі, до нас прийшов тренер і почав підбирати дівчат для занять по метанню списа. Вибрали мене, через те, що я була вищою  крупнішою за інших. Було це в 1995 році», — згадує Ліля. Після цього й почалася спортивна кар’єра: навчання в училищі олімпійського резерву й 6 років тренувань у метанні списа. «Але не було в мене результатів у цьому виді спорту. Не було в мене від природи почуття списа», — говорить дівчина, яка тоді вирішила піти з легкої атлетики.

В 2005 році спортсменка після вмовлянь товаришів боксерів пішла в бокс. «Мені говорили: «Приходь, ти — лівша, усе вийде». Більшість боксерів — це правші, їм з лівшами складно, тому що стійка інша, по-іншому боксують», — пояснює Ліля. В 25 років дівчина робила в боксі перші кроки, а через чотири місяці тренувань одержала перше «золото» на студентській Універсіаді в Запоріжжі. Крім перемог на чемпіонатах і кубках України, у Лілі — дві важливі міжнародні медалі. В 2009 році на чемпіонаті Європи вона взяла «срібло», а в 2010-му на чемпіонаті світу по боксу вирвала бронзову медаль: канадка Мері Спенсер вибила її зі змагань. «Хотілося б виграти бій зі Спенсер, я ж їй на ЧС програла», — говорить Ліля і мріє поїхати на Олімпійські ігри в 2012 році (у Лондоні вперше жіночий бокс буде представлений у якості олімпійського виду спорту).

У боксі Ліля має намір пробути мінімум до 34 років (це своєрідна «пенсійна» межа), але й потім не повісить рукавички на цвях: швидше за все, стане тренером для дівчаток. Зараз у перервах між боксерськими рингами Ліля читає, слухає музику й готує, але кулінарія — мабуть, єдине, що нагадує уклад життя дівчат її віку. «Можу здивувати шашликом і млинчиками, — хвалиться дівчина. — Підбори — це не моє. Довге волосся теж обстригла: незручно», — говорить Ліля. На вулиці дівчина кулаками не махає: «Мені це не потрібно, адже я можу людину покалічити».

Як розповідає Ліля, батьки спокійно відреагували на її вибір професії. Усі рішення в житті дівчина приймає сама. «Мама й тато переживають, але підтримують. Мама, коли синці спочатку бачила, хвилювалася. Адже вона розуміє, що біль у професійному спорті переслідує спортсменів на кожному кроці. Зараз я намагаюся до цього ставитися скрупульозно, не доводити до синців і травм, не підставлятися, сказати стоп».

Бокс як професія став приносити дохід родині Дурнєвих не дуже давно, раніше Лілі доводилося давати приватні уроки. «У перерві між двома тренуваннями давала приватні уроки боксу. Це дуже важко. Мене знаходили, тому що я гарний фахівець своєї справи. Мої уроки коштують недешево, але мої учні — заможні чоловіки», — говорить дівчина. В обласній федерації боксу сподіваються, що Ліля принесе нашій країні ще не одну перемогу й стане Кличком «у спідниці». «Ліля — дівчинка працьовита, цілеспрямована, вона прагне багато чого добитися. Її тренер теж налаштований на результат — вони зійшлися», — говорить віце-президент федерації Леонід Задорожний.