Закон про амністію – реальний шанс зупинити протистояння

Олег Батюк, юрист, кандидат юридичних наук, депутат Волинської обласної ради:

«У нинішній ситуації влада першою зробила крок до примирення – ініціювала, потім разом з опозиційними фракціями розробила закон про амністію та ухвалила його у Верховній Раді. І попри те, що лідери Майдану досі опротестовують легітимність і значимість цього документу, для всього світу стало очевидним: ухвалення закону про амністію редакції нардепа від ПР Юрія Мірошниченка є чи не єдиним шансом досягти компромісу. Про це кажуть європейські політики, на цьому наголошують високопосадові члени уряду США. Отож, влада зробила все від неї залежне. Тепер – черга за опозицією виконувати домовленості, прописані в законі.

Якщо конкретніше, то закон «Про усунення негативних наслідків та недопущення переслідування та покарання осіб з приводу подій, які мали місце під час проведення мирних зібрань» базується на обопільних зобов’язаннях. Зі свого боку, по-перше, влада гарантує звільнити від переслідування та покарання осіб у зв’язку із масовими акціями протесту. По-друге, звільнити від покарання осіб, які вже засуджені за вчинення злочинів під час протистояння. По-третє, закрити кримінальні провадження, які вже були розпочаті проти активістів і в яких жодній особі не повідомлено про підозру. Нарешті, влада зобов’язується звільнити від відбування адміністративного арешту всіх, до кого застосовано адмінстягнення за вчинення дій із 27 грудня 2013-го по день набрання чинності закону про амністію, а також за умови, що адміністративні правопорушення пов’язані з масовими акціями протесту, які розпочалися 21 листопада.

Що згідно із законом вимагається від опозиції? Насамперед, опозиційні лідери мусять гарантувати звільнення зайнятих у Києві та інших містах і селищах будівель та приміщень органів державної влади, органів місцевого самоврядування. Протестанти відтепер не повинні перешкоджати чиновникам працювати на своїх робочих місцях. По-друге, мітингувальники мусять беззаперечно розблокувати столичну вулицю Грушевського, а також інші площі, провулки і бульвари Києва та інших населених пунктів держави. Щоправда, такі приміщення, як Будинок профспілок і Жовтневий палац, а також сам Майдан Незалежності, вулиця Хрещатик залишаються в розпорядженні мітингувальників, бо там, за законом про амністію, відбуваються мирні акції протесту.

Тобто, аналізуючи закон, стає зрозуміло, що настав момент істини. Або опозиція погодиться на умови і запанує мир у країні. Або проігнорує зобов’язання, не знаючи, чого ще хотіти. Отоді вкотре може нагнітатися ескалація конфлікту. Чи воно нам потрібно? Тим більше, що сьогодні ліпшої нагоди для опозиційних лідерів не вигадаєш – м’яч на їхньому полі».