Волинські фермери задумуються, чи вирощувати овочі

Старт весняної посівної кампанії не за горами, тож волинські аграрії вже починають сушити голову. Адже їм треба запастися посівним і пально-мастильними матеріалами, закупити мінеральні добрива, поставити на ноги техніку та найголовніше — знайти на все це гроші. Про те, як іде підготовка господарств області до нового сільськогосподарського року, дізнавалася газета «Відомості».

Як розповіли нам у Департаменті агропромислового розвитку ВОДА, цьогоріч в області ярими зерновими планують засіяти близько 113 тисяч гектарів. Ідеться про посів вівса, ячменю, пшениці, бобових. Під технічні культури збираються відвести трохи більше 42 тисяч гектарів. Окрім цього, хочуть збільшити площі посіву кормових. За словами начальника відділу рослинництва і технічної політики департаменту Олександра Ромашковця, загалом посівну площу під урожай 2013 року збираються збільшити на 13-14 тисяч гектарів (це разом із уже посіяними озимими).

Щодо овочевої групи, то очікується лише незначне збільшення площ під вирощування.

— Це пов’язано з тим, що ціни на продукцію в принципі нормальні. Як правило, збут є. Але значного збільшення не передбачається, оскільки область і так забезпечена овочами на 25-30% більше від потреби, — каже Олександр Степанович.

А от у фермерів щодо цінової політики на овочеву групу зовсім інші думки.

— Добре задумаюся над посівом цукрового буряку й овочів, хоч і є сховища, — ділиться фермер із Рожищенського району Руслан Хомич.   — Ще не можемо розпродати частину минулорічного врожаю. Якщо собівартість одного кілограма елітної швейцарської моркви 1 гривня 90 копійок, то вимушені продавати по гривні. Тому виходить, що більше вкладаємо, як заробляємо. Насторожує й те, що минулого року мали неабиякі збитки по цукровому буряку. Щоб виростити один гектар цієї культури, необхідно вкласти 7-10 тисяч гривень за умови, що є своя техніка. Тож цьогоріч не знаю, чи будемо його сіяти.

Крім того, фермер підрахував, скільки приблизно потрібно витратити коштів і на посів інших культур. За його словами, на вирощення моркви може знадобитися близько 35 тисяч гривень на гектар. Так, саме елітне насіння потягне сім тисяч гривень. Іншу частину становитимуть такі видатки, як орендна плата, податки, пальне, обслуговування техніки, засоби захисту і живлення рослин. Посів і вирощення зернових обійдуться приблизно в три тисячі гривень на гектар.

Знаний волинський господарник Микола Собуцький обурюється: скільки можна закопувати гроші в землю? Мовляв, скоро фермери взагалі перестануть сіяти, допоки не зміниться ситуація в державі.

— Від буряку цьогоріч відмовляюся, скорочуватиму посів і зернових, а от площу під технічні культури збільшу, — каже Микола Тихонович.  — Йдеться про ріпак і сою. Від вирощування овочів не можу відмовитися, бо маю контракти на постачання. Тож не зважаю на ціну, бо є хоч якийсь збут.

 Щодо витрат на нинішню посівну, то Микола Собуцький переконаний: вони будуть у рази більшими, як минулого року.

— Насіння подорожчало, ціни на пальне не стоять на місці, а про мінеральні добрива й мови нема, бо, виявляється, наші, українські, можна купити дешевше в Польщі, як тут, — каже фермер.

Голова Асоціації фермерів і землевласників Волині Віктор Лук’янчук називає й інші проблеми селян. Каже, що сьогодні у простих фермерів хочуть відібрати землю, бо створюють такі умови оренди, які багатьом фінансово непосильні. Крім цього, лякає господарників і закон про сівозміни, згідно з яким усі, хто працює на орендованій землі площею понад 100 гектарів, муситимуть дотримуватися плану сівозміни. Фермери непокояться, що їх можуть змусити вирощувати ті культури, які їм не цікаві.

А от у власника потужного сільгосппідприємства «П’ятидні» Валерія Діброви жодних нарікань немає.

— Сіятимемо традиційні для нас культури. Збираємося на 200 гектарів розширити площу для посіву цукрового буряку, бо завжди так, як цього року, не буде. Хоча й цей рік щодо буряку не можу назвати поганим, завдяки добрій урожайності збитків не було. Також збільшуємо посів сої, бо це хороший попередник під будь-яку культуру. Загалом у кожний гектар додатково вкладаємо три-чотири тисячі гривень, це без орендної плати. Крім цього, вже придбали й нової техніки приблизно на 10 мільйонів гривень, — ділиться Валерій Григорович і додає: — Аби лише держава не заважала працювати і не міняла цінової політики.